Дзвінка Марія
3 записи

Чому я щаслива

0

Як жити? На що орієнтуватись? Яким принципам слідувати? Що обрати за орієнтир? Не існує ні компасу, ні карти, що точно прокладуть маршрут з точки А у точку Б. Не існує транспорту, що гарантуватиме прибуття в обране місце.

Неможливо жити за ідеальним планом. У тому й смак життя – ніколи не знаєш, що станеться наступної миті. Помах крил метелика спричинить цунамі, пам’ятаєте відомий ефект?

Навколо стільки всього відбувається, що ми захлинаємось. Потік інформації, порад, підходів, бачень і методик настільки потужний, що збиває з ніг абсолютно кожного. Ми кидаємось від крайнощів до крайнощів, дивуємось, що “не виходить як у когось”, ставимо більше запитань, ніж встигаємо знайти відповідей… Ми всі божеволіємо і не знаємо про це.

Зупинитись. І попуститись. Стояти і слухати тільки себе.

Найважливіше – жити, а не проживати. Робити те, що важливо конкретно для тебе. А від цього – отримувати насолоду, задоволення і прокидатись щоранку з ентузіазмом зробити ще один день хорошим.

Як? Простіше, ніж здається. Немає жодних секретних технік. Не потрібне менторство крутих коучів. Усі книги про те, “як треба жити”, хай лишаються на полицях книжкових магазинів чи просторах інтернету. Усі поради “успішних і класних” – це лише слова, які кожен інтерпретує на свій лад. Забийте на це, серйозно. Ніхто краще за мене не знає, як мені жити.

А жити варто просто тут і зараз. Відчувати момент і все, що відбувається в ньому. Усвідомлювати і сприймати. Дивитись на це, пропускати через себе і не намагатись перекроїти своє ставлення, ситуацію чи інших людей.

Я щаслива, бо приймаю все, що відбувається. Я не жалкую про минуле і не боюсь майбутнього.

Погані думки – не думаю. Не підіграю, не підлаштовуюсь. Я така, яка є. І це – свобода. Сумую, коли сумно. Плачу, коли хочеться. Сплю, коли втомлена. Кричу на чоловіка, коли злюсь. Кажу колегам “ні”, коли знаю, що з якоїсь причини не можу взятись за завдання. Не змушую себе, не чиню насилля. І знаєте, що? Мені цікаво жити. Я хочу робити так багато! Наповнювати себе і оточуючий світ тим, що важливо конкретно для мене.

Не тікати від себе, а прислухатись, відчувати і адекватно реагувати на свої “забаганки” – це егоїзм. Але хто сказав, що бути егоїстом – погано? Це добре. Ніхто не любитиме тебе більше, ніж ти сам себе. Піклуватись про себе, а не знущатись і змагатись з власною сутністю (типу “хочеш спати? ні, цю ніч я проведу за роботою!”) – ось що важливо. Важливо, якщо хочеш бути щасливим, а значить – продуктивним, корисним і сильним.

Коментувати

16 жовтня 2017
14 жовтня 2017
13 жовтня 2017
12 жовтня 2017