#Децентралізація_на_Сумщині
10 записи

Голова Лебединської РДА: «Ми будемо чекати на створення Лебединської громади “зверху” в 2020 році»

0

Сумська область продовжує децентралізуватися. Процеси об’єднання та приєднання відбуваються в 16 районах Сумщини, окрім Шосткинського та Лебединського районів. Озвучена позиція голови Лебединської райдержадміністрації Віктора Химича відкриває занавіс стосовно майбутнього потенційної Лебединської ОТГ – створювати її в найближчий час ніхто не збирається, час реформи на думку посадовця не прийшов.

Голова Лебединської РДА: «Ми будемо чекати на створення Лебединської громади “зверху” в 2020 році»

Відповідно до Перспективного плану створення об’єднаних територіальних громад  в Сумській області на місці Лебединського району має виникнути одна громада з центром у місті обласного підпорядкування Лебедин.

Фактично весь Лебединський район (за винятком Голубівської сільської ради, яка територіально і логістично знаходиться ближче до обласного центру – м. Суми) має стати однією громадою. Така ситуація пов’язана з тим, що м. Лебедин знаходиться в центрі району і іншого населеного пункту, на базі якого можна було б створити спроможну громаду, в районі немає. У таблиці 1 представлено адміністративний склад потенційної Лебединської ОТГ, а на рисунку 1 – її карту.

Таблиця 1 – Склад Лебединської ОТГ

Назва населенного пункту – потенційного центруОТГ

Назва сільської, селищної, міської ради, що можуть бути об’єднані навколо  потенційного центру

Площа сільської, селищної, міської ради, кв. км

Чисельність населення сільської, селищної, міської ради, тис. осіб

м. Лебедин

Лебединська міська рада

131,39

26,108

Бишкінська сільська рада

91,4

0,745

Боровеньківська сільська рада

54,5

0,537

Будильська сільська рада

83,91

1,817

Василівська сільська рада

64,33

1,260

Великовисторопська сільська рада

76,79

0,713

Ворожбянська сільська рада

145,47

1,693

Гарбузівська сільська рада

45,7

0,364

Гринцівська сільська рада

60,56

0,787

Калюжненська сільська рада

74,49

0,549

Кам’янська сільська рада

69,06

0,759

Катеринівська сільська рада

61,35

0,559

Курганська сільська рада

63,91

0,634

Маловисторопська сільська рада

56,84

1,217

Межиріцька сільська рада

108,06

1,246

Михайлівська сільська рада

78,03

1,240

Московськобобрицька сільська рада

78,18

0,749

Павленківська сільська рада

26,68

0,332

Підопригорівська сільська рада

31,6

0,529

Пристайлівська сільська рада

53,1

0,579

Рябушківська сільська рада

73,94

0,898

Червленівська сільська рада

46,56

0,424

Штепівська сільська рада

36,88

1,027


Карта потенційної Лебединської ОТГ

За початковими розрахунками ОДА, коли готувався паспорт Лебединської ОТГ, і сучасний фінансовий стан м. Лебедин та сіл Лебединського району свідчить про те, що Лебединська ОТГ є спроможною, у тому числі фінансово. Зокрема розпис доходів зведеного бюджету м. Лебедин станом на 31.05.2018 року складав 59 411 800 грн. (з них 25877300 грн. − податок на доходи фізичних осіб), доходи зведеного бюджету Лебединського району складали 94194400 грн. (з них 58 000 000 грн. – податок на доходи фізичних осіб).

Про фінансову спроможність сіл Лебединського району певною мірою свідчать і залишки на їх котлових рахунках станом на липень 2018 року (таблиця 2).

Таблиця 2–Залишки на рахунках сіл Лебединського району

Назва сільської, селищної, міської ради, що можуть бути об’єднані навколо м. Лебедин

Залишок коштів на котлових рахунках, грн.

Бишкінська сільська рада

996352

Боровеньківська сільська рада

402026

Будильська сільська рада

1170673

Василівська сільська рада

31586

Великовисторопська сільська рада

459613

Ворожбянська сільська рада

988956

Гарбузівська сільська рада

311637

Гринцівська сільська рада

69110

Калюжненська сільська рада

385806

Кам’янська сільська рада

854966

Катеринівська сільська рада

285406

Курганська сільська рада

539048

Маловисторопська сільська рада

73789

Межиріцька сільська рада

433894

Михайлівська сільська рада

380515

Московськобобрицька сільська рада

616083

Павленківська сільська рада

65501

Підопригорівська сільська рада

153

Пристайлівська сільська рада

268673

Рябушківська сільська рада

134649

Червленівська сільська рада

243068

Штепівська сільська рада

151731

У той же час, незважаючи на наявність позитивних фінансових показників та виконання всіх необхідних нормативних вимог щодо об’єднання, Лебединська ОТГ досі так і не була створена. З початку процесу реформування країни, 2015 року, безповоротні втрати тільки інфраструктурної субвенції для сіл Лебединського району складають більше 30 млн. гривень.

Втрачено і можливість фінансової підтримки проектів розвитку з Державного форду регіонального розвитку (який щорічно підтримує декілька проектів майже кожної ОТГ), коштів на секторальну підтримку розвитку ОТГ, участі в державних програмах та програмах міжнародних партнерів, зокрема програмі компанії SKL International щодо створення в громадах центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП)

Блокування реформи в Лебединському районі

Основні дійові особи в процесі створення Лебединської ОТГ, як і в інших регіонах, де районний центр є містом обласного підпорядкування, голова РДА, голова районної ради, голови сіл Лебединського району та міський голова Лебедина.

Позиція райдержадміністрації та районної ради – категоричне несприйняття реформи

Позиція Лебединської райдержадміністрації та районної ради щодо створення Лебединської ОТГ одностайна, але озвучена з різними акцентами.

Голова Лебединської РДА Віктор Химич зазначає про «підтримку» з боку адміністрації процесу створення Лебединської ОТГ. Говорить, що спільно з головою районної ради об’їхали весь район, говорили з сільськими головами. Але що саме обговорювалося під час цих зустрічей та чи знають голови про переваги об’єднання – невідомо. Далі – пряма мова:

Голова Лебединської районної державної адміністрації Віктор Химич: ” Що отримає село від об’єднання? Для сільської громади нічого не зміниться після створення ОТГ, тільки кошти з районного бюджету відійдуть до міського. Тому ми будемо чекати на створення Лебединської громади “зверху” в 2020 році. На мою думку прийде час, і ми прокинемося в громаді. Адже є Перспективний план і він рано чи пізно буде реалізований».

Об’єднавшись цьогоріч Лебединська ОТГ до 2020 року встигла б отримати двічі субвенцію на інфраструктуру, медичну та освітню субвенцію (на за робітню плату працівників цих сфер в період становлення та розвитку громади) можливість фінансування проектів із ДФРР, інших державних та міжнародних проектів, мала б механізм міжмуніципального співробітництва, за рахунок якого можна реалізовувати спільні проекти з іншими ОТГ, тощо. Затягування процесу – купа втрачених коштів та можливостей, що противники реформи в Лебединському районі нахабно забирають у людей

Про начебто «підтримку» реформи говорить і голова районної ради Василь Калита. Спочатку зазначає, що процес об’єднання не цікавить саме голів сільських рад, трохи згодом – що реформа до кінця йому не зрозуміла, а в районі і без реформи все добре працює.

Голова районної ради Василь Калита: “Міста обласного значення і без об’єднання мають багато повноважень. У нас район і так вже ОТГ, тільки не офіційно. Керівництво “ОТГ” в особі районної ради є, коштів нам достатньо. Що ще потрібно? Бери і працюй. Всі ж задоволені. А так все буде закриватися, гроші будуть йти в центр громади – села вимруть”.

Василь Калита зазначав і про недоцільність створення-дублювання в ОТГ тих самих структур, що і в районній раді. На питання “Навіщо сільським радам утримувати апарати районної ради, адміністрації та їздити на поклон до районної влади, прохаючи про виділення своїх же коштів на ті чи інші потреби територій?” – голова говорить про “мудрий” розподіл коштів спільною командою рада-адміністрація.

“Справедливим розподілом” коштів керівники районів зазвичай вважають розподіл коштів за схемою “наш” – “чужий”. І в цьому випадку не важливо, яка сільська рада і скільки заробила за рік та направила до районного бюджету.

Наприклад сільська рада “А” солідно поповнила районний бюджет за рахунок земельного податку чи ПДФО, а сільська рада “Б” постійно знаходиться в стані дотаційності (грошей не вистачає навіть на заробітну плату працівника соціальної сфери). Сільська рада “Б” в гарних відносинах з керівництвом району, вони спільно відзначають свята, сидять за одним столом, співають пісні. Сільській раді “А” ніколи співати – вона займається роботою, але грошей своїх не бачить, бо не “співала” з районними керівниками. Це і є та застаріла, радянська система адміністративно-територіального устрою, за якою ми працюємо спільно, а гроші витрачає хтось один. Зазвичай верхівка та її фаворити.

Звісно, що новий адміністративно-територіальний устрій, що формується в процесі децентралізації, подібних районних керівників не влаштовує, бо вони звикли “царювати” за чужий кошт. І віддавати добровільно статус “царів”, вони не згодні. Тому зазвичай переслідуючи свої особисті інтереси, маніпулюють думкою громади подають інформацію про реформу в перекрученому вигляді. І все для того, аби залишити свій вплив на ресурси та людей.

Ще одним мінусом є те, що зазвичай сільські ради та місцеві мешканці не розуміють, що бюджет формується з їх коштів. Держаних грошей немає – є гроші платників податків. Районні ради та адміністрації отримують заробітну плату зі спільного заробітку всього району. За радянською системою люди в більшій масі не розуміли, звідки беруться гроші, і навіть зараз можна почути серед населення “державних грошей не жалій, все одно нам їх не бачити”. Людей вводять в оману з метою самостійного розпорядження їхніми грошима. Так і було до початку процесу реформування держави.

Міфи, що допомагають якомога довше сидіти в кріслі керівників району

Посадові особи, що повинні грати головну роль в створенні Лебединської міської ОТГ, зловживаючи своїм становищем активно спекулюють громадською думкою за допомогою розповсюджених міфів про реформу децентралізації. Розповідають про міфічний “відкат” реформи після виборів, міфічне закриття закладів соціальної сфери (шкіл, амбулаторій, ФАПів), про те, що всі гроші будуть йти в центр громади, а села стануть біднішими.

За словами радника з питань децентралізації Сумської Центру розвитку місцевого самоврядування Артема Градуна, міфом про “відкат реформи” полюбляють користуватись деякі теперішні представники влади, особливо районного рівня. Суть цього міфу зводиться до того, що після весняних виборів Президента України у 2019 році буде здійснено «відкат» реформи децентралізації. Цей міфічний «відкат» невідомим президентом тому і називається міфом, бо придумали його противники реформ тільки через брак конструктивних аргументів проти об’єднання громад, адже воно не в їх політичних чи особистих інтересах. Реформа місцевого територіального устрою шляхом об’єднання громад – це вже незворотній процес.

Об’єднання знищить дрібні населені пункти – ще один міф, який можна почути дуже часто. Децентралізація, навпаки, дає шанс маленьким селам отримати нові можливості для розвитку. Зараз є села, які не мають власної сільради, а отже, фактично ніхто не дбає про їхні інтереси. Після об’єднання вони матимуть власного представника в об’єднаній громаді – старосту. 9 березня Президент підписав закон щодо статусу сільського старости в об’єднаних громадах. Відтак громади зможуть брати участь у формуванні місцевого бюджету ОТГ й стежити за дотриманням інтересів приєднаних сіл. В об’єднаній громаді маленькі села отримують можливість спільними зусиллями утримувати такі важливі для життя села об’єкти як клуби, бібліотеки, дитячі садки і фельдшерські пункти.

Внаслідок децентралізації закриються школи, фельдшерсько-акушерські пункти та установи культури – цей міф в залякуванні людей використовується найчастіше. Людям пропонують стабільне «погано» за рахунок їх непроінформованості.

Ніхто згори не може примусити громаду закрити будь-який заклад. Лише представники громади вирішують, що вигідніше для ОТГ: утримувати дитячий садок і школу чи возити дітей шкільним автобусом у сусіднє село.

Водночас, реформа дає об’єднаним громадам можливості зберегти і навіть покращити стан шкіл та амбулаторій. По-перше, кожна об’єднана громада отримує від держави базову освітню, медичну та інфраструктурну субвенції. По-друге, сільські клуби і бібліотеки можна використати як джерела додаткових надходжень у місцевий бюджет. Наприклад, їх можна задіяти в системі адміністративних послуг.

Отже, суттєва зміна у роботі освітніх і лікувальних закладів, яку запроваджує реформа, це – можливість самостійно розпоряджатися бюджетними грошима і легально отримувати додаткові доходи. При цьому власні доходи лікарні зможуть використовувати для розвитку закладу, і невикористані кошти не потрібно буде повертати до бюджету в кінці року.

Саботаж районною радою медичної реформи

Ще одна державна реформа – медична, завдяки власним упередженням голови Лебединської районної ради Василя Калити в районі так і не розпочалася.

За інформацією начальника управління охорони здоров’я Сергій Бутенка, у 2018 році спільно із представниками органів місцевої влади по кожному району області була змодельована оптимальна мережа закладів охорони здоров’я.

А черговим кроком і ключовим завданням місцевої влади і органів місцевого самоврядування було перетворення закладів охорони здоров’я у комунальні некомерційні підприємства та укладання закладами, що надають первинну медичну допомогу, договорів з Національною службою здоров’я України.

На сьогодні наявні рішення сесій місцевих рад про автономізацію  лише 39 медичних закладів (із 50) у 15 районах та м. Суми. Досі відсутні рішення місцевих рад про перетворення 10 закладів охорони здоров’я Сумщини серед яких і Лебединська районна лікарня. Автономізацію якої, за словами Василя Калити, до 1 вересня розпочинати ніхто не збирається.

А це у свою чергу ставить під загрозу можливість підписання угоди між лікувальним закладом і Національною службою здоров’я України.  Наслідки: жителі Лебединського району втрачають можливість лікуватись за новими стандартами, лікарі району – працювати за новими стандартами, з вищою оплатою праці.

Позиція міської влади

Голова міської ради Олександр Бакликов говорить про те, що потенційна Лебединська ОТГ вже втратила купу можливостей, але попри супротив з боку районної влади, потрібно працювати активніше в напрямку створення громади.

Лебедин – місто обласного підпорядкування, тому для створення громади використовується механізм приєднання, а не об’єднання. І в цьому випадку у міста зв’язані руки.

Різниця в тому, що при об’єднанні територій призначаються перевибори голови, депутатського корпусу одразу після отримання позитивного висновку від ОДА. Будь-яка сільська, селищна чи міська (районного значення) рада може ініціювати створення громади та розсилати свої пропозиції до потенційних “членів родини”.

Коли відбувається процес приєднання, вибори не призначаються, а відбуватимуться після закінчення каденції міської ради. Також, міська рада обласного підпорядкування не має можливості ініціювати приєднання, подібне бажання мають виявити сільські ради.

Активна робота районної влади в супротив реформі грає свою роль. Процес затягується, людей дезінформують, залякують міфами. Найбільш розповсюджений − “Центр забере всі кошти – село збідніє”. Так, можливо, за один раз не вдасться створити всю ОТГ згідно з Перспективним планом. Люди бояться невідомого, а на цьому цинічно спекулюють. Наступного місяця нами буде розпочата робота спільно з декількома сільськими радами, і на їх прикладі ми продемонструємо, що таке реформа і які в неї переваги“.

Невтішні висновки:

Утворення ОТГ в рамках всього району на базі міста обласного значення ускладняється за рахунок конфлікту інтересів районної та міської влади.  Об’єднання має дві перепони, і ці перепони носять ім’я, прізвище та мають впливові посади в Лебединському районі: голова Лебединської райдержадміністрації Віктор Химич та голова Лебединської районної ради Василь Калита.

Зазначені керівники розпоряджаючись бюджетом більшим, ніж бюджет міста, не мають бажання втрачати свою владу і, як наслідок, заважають об’єднанню, саботують процес створення громади, адже він не задовольняє їх особистих інтересів. Фактично район ними розглядається як ОТГ (тільки без міста), але під їх керівництвом.

Ситуація ускладнена ще тим, що влада міста і влада району представляють різні політичні сили, особливо напередодні виборів. Голова районної ради Василь Калита представник БЮТу, міський голова Олександр Бакликов – голова Сумської обласної організації Політичної партії «Громадянська позиція», голова райдержадміністрації – як представник виконавчої гілки влади повинен підтримувати державну політику та бути активним гравцем в її впровадженні.

При створенні Лебединської ОТГ є проблема у сприйнятті жителями сіл можливої міської влади в особі мера Олександра Бакликова. “Ми не хочемо об’єднуватися з містом, оскільки містяни нас не зрозуміють, замість того, щоб розвивати село, будуть забирати навіть наші кошти, бо у міста своїх проблем багато…”. Крім того, люди на селі все пам’ятають: як мер міста в одному в ближніх сіл пообіцяв возити дітей в міську школу, але щось пішло не так, тощо.

У цій ситуації районна влада (що займалася проблемами виключно сіл) виглядає більш «своєю» для жителів сіл.

Місто теж відчуває ризики об’єднання відразу з усіма селами: для Олександра Бакликова менш ризиковано виглядає перспектива приєднатися з більш «багатими» селами, а потім подивитися, що буде далі. Така позиція також не сприяє швидкому і успішному об’єднанню. Значну роль грає і фактор відсутності комунікації мера з сільськими радами та їх мешканцями. Олександром Бакликовим не було підготовлено жодних пропозицій з приводу створення громади, не надано ніяких гарантій, активної роботи в напрямку створення «однієї» команди з сільськими головами по об’єднанню не проводилося.

Голови сільських рад, маючи позитивні показники хоч і невеликих бюджетів (про що свідчать позитивні сальдо в середині року), не хочуть втрачати владу у прийнятті рішень щодо їх використання. Зокрема, на зборах щодо приєднання сіл до м. Лебедин однозначно виявило бажання приєднатися тільки громада с. Підопригори, що має найгірші фінансові показники.

Для малих сільських рад фактично нічого не змінюється з об’єднанням навколо міста обласного значення, оскільки раніше вони «їздили» за «своїм» ПДФО до районної ради, а тепер доведеться їздити до міської. А в умовах, коли з районною владою зв’язки вже налагоджені (і досить часто це можуть бути корупційні зв’язки (контроль та політична рента від невитребуваних паїв, несплата податків та ін.), яких важко позбутися), не хочеться йти на нові невідомі ризики.

Тому Олександру Бакликову необхідно серйозно мотивувати сільських голів для об’єднання, зацікавити їх кращими перспективами, ніж від співпраці з районною владою. Для цього міський голова має виступити як справжній лідер не тільки міста, але й всієї ОТГ, надавши відповідні гарантії розвитку сільських територій.

Марина Гавриленкова, радник з питань комунікацій Сумського Центру розвитку місцевого самоврядування

Юрій Петрушенко, радник з питань управління місцевими фінансами Сумського Центру розвитку місцевого самоврядування

Коментувати