Ткач Марія
1 записи

Коли все, що було важливим, цінним, правильним, – перестає таким бути. Історії колишніх системних наркозалежних

0

Троє героїв, які відмовилися від вживання речовин, погодилися розповісти про свій досвід. Кожен із них пройшов своє випробування долі гідно, докорінно змінивши власне життя та перетворивши власні переживання на досвід, який може слугувати іншим. Власними історіями вони розвінчують поширені в суспільстві міфи та стереотипи про наркозалежність, допомогаючи поглянути на тему під іншим кутом.

Міктор

Автор: Haise

Наркотики – це такий же контент і коли в твоєму житті немає ніякого іншого контенту, що тобі ще робити?

Я був доволі соціальним хлопцем, поки не зламав собі хребет. І через це все пішло шкереберть. Тому що всі мої соціальні зв’язки залишилися в минулому.

«Мало хто продовжив зі мною спілкуватися, адже коли ти дитина – все навколо дуже швидко змінюється».

Люди навколо тебе змінюються і ти не особливо тримаєшся за когось. А ми були дітьми, тому за мене ніхто дуже й не тримався. І я на пів року повністю зник з осяжного поля всіх людей, з якими спілкувався. І за цей час вони встигли завести нових друзів.

У цілому, через те, що я зіштовхнувся з певними проблемами зі спілкуванням, через травлю в школі та інші всілякі приколи – я в один момент зв’язався з хлопцем, який вживав наркотики. І я подумав: «Ну, а що, можна спробувати». І, власне кажучи, спробував. Просто аби спробувати. Спочатку я вживав лише з цим чуваком, потім продовжив сам.

Вживав я достатньо довгий час. Було жахливо, але через те, що в мене й так особливо не було друзів і я ні з ким не спілкувався – мої зв’язки дуже не страждали. Стосунки з людьми в той час також були складними.

«Я не розумів, навіщо я взагалі спілкуюся з ким-небудь».

Було дві людини, з якими я спілкувався і, в основному, все зводилося до того, що ми пиячили. Зрозуміло, що після того, як я припинив вживати, я перестав бути для них цікавим. Ті люди, які знають мене особисто, які бачили мене в ті часи, говорять, що я був не найприємнішою людиною в спілкуванні. У той період я ставився до себе різко негативно. Я був конкретно, як овоч. Ось як я можу себе охарактеризувати. До того ж, я пиячив дуже сильно.

Насправді, я весь шлях розумів, що з цим потрібно зав’язувати. З найпершого дня вживання і до останнього, я розумів, що це повна дурня, яка знищує мене. Але внаслідок мені вистачило сил зупинитися лише в кінці, коли у мене вже з’явилась улюблена справа. Вона посилила мій інтерес до існування без речовин і я поступово почав від цього всього відходити. Найголовніше – це знайти щось, що буде зігрівати вашу душу більше, ніж її зігрівають речовини, чим ви зможете їх замінити.

Сильно притупляється почуття того, що ти робиш щось не так, коли ти безпосередньо знаходишся в ефекті. Тому що поки ти в стані ефекту, ти не думаєш про щось погане. Ти думаєш про те, як все добре.

Одного разу у мене в голові з’явилася така думка: «Якщо людина колись була в залежності – вона вже не повернеться до неї назад». Не повернеться, тому що людина вже розуміє, як це жахливо. Вона вже пройшла через всі ці кола пекла і навряд чи захоче проходити їх знову.

«Головне: повне очищення».

Момент усвідомлення.

Колись мені було дуже погано і два моїх друга прийшли до мене додому й сказали: «Доки твоїх батьків немає, ми будемо сидіти тут, чекати, коли ти оговтаєшся». І ми сиділи. Вони принесли яблучний сік, печиво, чіпси. Ми навіть трішки грали в Xbox. Ну і в цілому, так десь днів чотири-п’ять ми жили в цьому темпі.

Я пам’ятаю, як останні два дні відчував себе вже нормально. Ми грали в SAMP, було дуже весело. Також я пам’ятаю, як до мене повністю прийшло усвідомлення всього, що відбувається, коли я під час гри летів на вертольоті і думав: «Жесть, я єдиний в колі своїх друзів, хто вміє управляти вертольотом в Сампі. І мабуть, зараз мені вже настільки нормально, що я можу робити це і робити дуже добре. Напевно, мені краще».

«У людей розвиваються нездорові відносини з наркотиками тому, що немає іншого контенту в житті».

Наркотики – це такий же контент і коли в твоєму житті немає ніякого іншого контенту, що тобі ще робити? Довбати. Або шукати наркоту в чомусь іншому: комп’ютерних іграх, в якомусь роді діяльності.

Всі наркозалежні дуже різні, проте одна річ, яка їх об’єднує є: ми всі в один момент захотіли чогось більшого і програли через це. 

«Найстрашніше те, що я втратив величезну кількість часу через вживання».

Єгор

Автор: Haise

Я бачив себе в майбутньому тим, ким я не хотів би бути.

Ця історія почалася, коли мені було 14 років, тоді я вперше спробував хімічні канабіноїди. Це були перші рази вживання. Мені стало зле, потім я рік до них не повертався.

Скоріш за все, це була випадкова історія. Причому найцікавіше, що до того моменту я був абсолютним противником усіх можливих алкогольних напоїв, наркотиків, тютюну та взагалі будь-якого подібного способу життя. Я був інтровертом і мав обмежену кількість друзів. А потім в один момент воно ніби само собою підвернулося.

В 15 років, коли я вже навчався у військовому ліцеї, мене відпускали у «звільнення». Тиждень я сиджу в казармі, вчуся, потію – виходжу у п’ятницю, напиваюся, гуляю. Починаєш дізнаватися про багатьох людей, ростеш, комунікація стає вже більш досвідченою, з’являється багато соціальних зв’язків. І тут я поступово підібрався до такого початкового етапу: покурити трави.

Через те, що я хлопець тямущий, відмінно вчуся — у мене завжди були хороші рекомендації в очах інших людей. Тому ніхто ніколи не подумав би про такі негативні моменти мого життя.

Коли я десь рік вже курив, почав дізнаватись, що існують ще й інші види й класи наркотиків. Моя думка про це змінювалась: я почав багато читати.

«Мені було цікаво, адже світ, який раніше був за завісою, відкрився».

А потім я поїхав навчатися в інше місто. Думав: «Все, курити буду тільки тоді, коли приїжджатиму додому, може рідко». Адже я поїхав вчитися в медичний інститут, поступив на бюджет. Тримаю в курсі, щоб розвіяти той міф, що наркомани дебіли та покидьки. Про інші наркотики я навіть не думав, бо не відчував себе залежним. Я сприймав це як можливість постійно робити щось нове, прикольне, але це не було відчуттям необхідності та потреби. І приїхавши в гуртожиток, перше, що я побачив на балконі — величезний напис «4:20». Вже тоді я вірив у якісь збіги та окультні речі. І зрозумів, що все, труба.

Це було дуже жорстко: нове місто, я потрапляв в різні сумні та неприємні ситуації, в яких відбувалося закалювання моєї особистості. Тоді я почав розуміти, що світ не такий рожевий, як мені раніше здавалося. Все набагато прагматичніше. Пізніше я з’їхав із гуртожитку на квартиру, до хлопців, які до цього в ній жили. І ми почали з одним із них пробувати різні штуки.

Згодом ми увійшли в жорстку амфетамінову систему.

Ми сиділи вдома, нічого не робили, грали в карти, курили, спілкувалися і спали. Доходило до того, що ми могли просто мовчати добу і сидіти плавитися. Дуже великі були «сутки»: п’ять, максимум шість днів, коли я не спав. На третю добу у тебе, під впливом втоми на організм, вже починають виникати периферичні галюцинації.

«На четвертий день дивишся на чашку і не розумієш, чашка це чи синиця, або це взагалі гірка піску. Сидиш і пів години не можеш зрозуміти що це, але і немає сил, щоб підійти і подивитися».

Траплялися такі ситуації, коли я вживав велику кількість стимуляторів і відчував, що моє серце починає дуже повільно битися. І тоді я розумів, що вже перебільшую з дозою.

Найбільше на мене впливала стимулююча речовина, тому що я не спав, постійно знаходився в стресі, у мене почався біполярний розлад. Я відчував, як у мене перемикався настрій від апатичного до максимально підірваного. Я або супер-активний, або сиджу і дивлюся годину в одну точку. Коли мене сильно плавило, я дзвонив мамі і говорив, що мені потрібен психіатр, я вже не вивозив. Це стало першим сигналом того, що щось відбувається не так.

«Я бачив себе в майбутньому тим, ким я не хотів би бути».

Я знаходився в амфетаміновій системі чітко півтора року.

Що мені допомогло впоратися з системою стимуляторів? Розмова з моїм батьком. Я йому розповідав про те, що я відчуваю, як у мене настрій змінюється і він підловив мене якось, коли я прийшов додому накурений. Дивиться на мене і каже: «Все з тобою зрозуміло, сідай, будемо розмовляти. Що, на чому сидиш?»

Якщо ж говорити про те, що було мотивацією виходу із системи — конкретно життя. Просто я вважаю, що в моєму житті немає якихось переломних моментів. Неначе просто є дорога, і я по ній йду. Так, я спотикаюсь, можу посидіти десь відпочити, ще щось, але я просто постійно йду цією дорогою, і все. І воно саме приходить, йде, приходить, йде.

Мотивація – відновлення психічного здоров’я. Коли ти відчуваєш, що твій дах починає їхати, що голова не працює вже так, як працювала раніше. Або коли змінюються відносини, відбуваються перепади настрою, стає страшно: як це, в сенсі, а що буде далі. Напевно, я такий супермегаегоїст, але що може бути важливішим, ніж життя?

«Якщо мене не буде, нічого навколо не буде».

В систему я би більше не повернувся ніколи. Для мене це вже апріорі погано, бо ти прив’язуєш до своєї ноги ще один баласт – і ти вже не вільний. У мене було занадто мало часу на саморозвиток та самореалізацію. Багато годин йшло на те, щоб отримати речовину для вживання. А потім ти вживаєш і знаходишся в такому сп’янілому стані, коли тобі більше нічого не потрібно і не хочеться вже робити. Тебе пре і добре. Зараз у мене з’явилося багато вільного часу, щоб ходити кудись, я вже почав думати про роботу. В якихось там наслідках почав думати про стосунки. В мене реально з’явилась купа можливостей.

Частина друга. Розвінчання стереотипів.

«Я не вважаю, що моє вживання залежало від того, які у мене були стосунки з батьками».

Батьки про мою наркозалежність не знали. Рідний батько дізнався, що я вживаю, в перші півтора року, як я почав курити. Мама ж дізналася про всю історію пару місяців тому. Ось, і вона сказала, що здогадувалася, але хотіла подивитися, що це дасть в майбутньому. Вона, напевно, вірила, що я все-таки адекватний або розумний хлопець, а не бовдур, який хоче занапастити своє життя.

Батьки переживали, адже було багато моментів, коли я по три доби міг додому не приходити.

«Мені здається, більшість людей навіть коли потрапляють в таке середовище, до кінця не розуміють, що стало ключем до того, щоб ці двері відкрилися».

Спочатку це все-таки був якийсь порив, але в кінцевому підсумку, це перейшло більше в дослідницький інтерес. Завжди хотілося постійно пробувати щось нове. Потім же я перестав про це навіть думати.

У цій ситуації багато що впливає: і суспільство, в якому ти знаходишся, друзі твої, чи цікаво їм це. І ти потрапляєш сюди, знаходиш усі ці зв’язки, воно так закручується, закручується, закручується. Також треба розуміти, що коли ти довго знаходишся в системі, то в тебе коло спілкування формується з цих же системних наркозалежних і йти від цього теж складно.

«Все починається з того, що в голові. Люди не приймуть на роботу колишнього наркозалежного, якщо початково у них буде переконання, що наркозалежні – це погано».

Починаючи з самого початку, потрібно правильно виховувати дітей, давати правильні соціальні інститути, які будуть пояснювати те, чим наркотики є насправді. Не вішати кліше і не гребти всіх під одну лебідку, а з дитинства пояснювати, що є чим. І найголовніше: не боятися цього. Пояснювати дитині, коли вона у тебе щось питає.

Якщо дивитися в плані сприйняття суспільством, то я думаю, що більшість людей не володіє достатньою критичною оцінкою ситуації. Вішати на щось кліше легше, ніж розібратися в питанні.

Ось я не знав до своїх 14 років, що наркотики-алкоголь погано. Але якби я з дитинства це знав, бачив. Не потрібно показувати ролики про якихось жахливих наркоманів, а навпаки пояснювати, що так, це в соціумі присутнє, але ти повинен обирати своє життя сам.

Якщо говорити про наркоманів, то звичайно ж я проти, щоб їх садили. В’язниця нікого не виправляє. В тюрмі роблять те ж саме, що і роблять на волі. Потрібно психологічно допомагати, наприклад, у реабілітаційних центрах добре допомагають. Наскільки я знаю, люди там проходять програму і у них є різні арт-терапії, музичні терапії, їх там вчать медитувати, знаходять людям цінність життя. Якщо людина слабка – їй потрібно допомогти, показати заради чого варто жити.

«Я не створюю враження якоїсь відбитої людини або наркомана, навпаки, людей це [колишня залежність] завжди дивувало».

Таке щоб мене хтось засуджував – це якісь рідкісні одиниці і то, це люди з якихось інтелектуальних станів, з якими я не спілкуюся. Навіть мої батьки зрозуміли, а це люди взагалі іншого покоління.

Скрізь про мій досвід знали: на роботі знали, в універі знали, я ніколи не приховував нічого. 

«Я радий, що в більшості своїй, ми всі виявилися гарним генетичним матеріалом наших батьків».

У багатьох моїх близьких трапилася така ж історія, як і у мене. Тобто, ми ж росли в один час: ось ці рейтинги, хто крутіший «гасик», тому вони просто всі виростали і переставали бути системними наркоманами. Хтось відмовився від усього повністю і вибрав для себе інші пріоритети в житті. Є люди, які покинули це життя, на жаль, так рано через наркотики. Багато хто залишився поруч і, слава богу.

Дрю

Автор: Haise

В дитинстві мені подобався персонаж Тоні Монтана, той що «Обличчя зі шрамом». Я дивився на нього і думав: «Тааак, я хочу бути таким дорослим».

Все почалось із того, що в тринадцять років я жив у південному регіоні України і ми вирішили з другом виростити траву та продати її. Це стало таким моїм зануренням у світ наркотиків.

Коли я почав вирощувати – не стало батька, а з матір’ю я не спілкувався. Я ріс фактично без батьків. А чим ще може заробити собі на життя тринадцятирічний? Це був вимушений захід, так і вийшло.

Загалом, моя найбільша проблема полягала в психотропних лікарських засобах. Спочатку вживання було просто по фану, через цікавість. У мене був, скоріше, науковий підхід до цієї справи. Я не ставив собі за мету «упоротись».

Потім у якийсь момент кількість уживаних таблеток почала зростати. Десь за два місяці я вже зрозумів, що знаходжусь в системі. Ранок починається з трьох таблеток – день завершується ще трьома. І я весь час знаходився у цьому стані: був спокійним, але не тямив взагалі.

А потім я два чи три дні спробував пожити без речовини. Мені було неймовірно погано і я знову продовжив вживати в такому темпі протягом ще трьох місяців.

«І після цього в якийсь момент я зрозумів, що мої соціальні аспекти життя порушені».

Я дуже багато на що забив, багато проблем накопичилось. Я зрозумів: якщо буду продовжувати спускатися вниз – почнеться деградація. І я зупинився. Вибратися із залежності мені було дійсно дуже складно і у фізичному, і в психологічному плані. Була потрібна неймовірна сила волі, щоб це перебороти.

Я розумів, що це погано, що я вже не можу спати, але поки ти не починаєш помічати в собі якісь зміни: наприклад, у тебе ламається мовлення, забуваєш, як говорити якісь слова «…ти не думаєш, що у тебе взагалі є проблема із цим».

Ось у мене, по суті, вже пройшло півтора року, але я до сих пір відчуваю на собі наслідки. У якийсь момент починає відбуватися соціальна деградація, але з моїм родом діяльності, у мене це не сталося. Я завжди був дуже обережним, якось не робив жодних дурощів. 

«Я розумію, що за все в житті доведеться платити, але поки що, цей момент не настав».  

Чи переглянув я свої погляди? Скоріш за все, я став боятися цієї речовини. А так, я, в принципі, розумів, чим це все може закінчитися і тому тепер я просто тримаюся подалі від речовин.

«Люди дуже зашорені і бояться слова «наркоман». 

Наркоманія – це хвороба і цей факт потрібно давно вже визнати. Саджати поширювачів, можливо, правильно, так. А стосовно того «як допомагати» споживачам: потрібно змінювати мислення людей. Щоб вони визнавали свою проблему, і якщо вони її вже прийняли, тоді можна допомагати працювати над нею. Так чи інакше намагатися їх соціалізувати.

З упередженим ставленням я стикався, але це все було якось поверхнево і ніколи мене особливо не зачіпало. А якихось таких глобальних проблем: щоб від мене відверталися люди, тому що я наркозалежний, ні, такого не було. Та й коло спілкування у мене дуже своєріднє. І скажемо прямо, ці люди судити особливо не будуть ще й тому, що у них є подібні проблеми або були. Всі ставляться більше з розумінням, аніж з презирством.

У цілому, якщо зробити висновок про цей проміжок мого життя:

«…я більше втратив, ніж знайшов в цій речовині. Це однозначно».

***

У кожного з нас є вроджена потреба в соціальній відповідальності та спілкуванні. Коли ми щасливі та здорові, ми налагоджуємо зв’язки з людьми навколо нас, але коли у нас відбувається злам реальності, ми прив’язуємось до чогось, що дає нам відчуття полегшення.

Наркозалежність – це один із симптомів кризи самотності, з яким стикається величезна кількість людей. Проте замість того, щоб допомагати та налагоджувати їх життя, ми ізолюємо цих людей від суспільства. Протилежність наркозалежності не стриманість, протилежність наркозалежності – це спілкування, розуміння та підтримка.

Якщо ви, або ваші близькі зіштовхнулися з проблемою наркозалежності, ви завжди можете звернутися за підтримкою до громадських організацій, які діють безоплатно та на умовах повної анонімності. У Сумах це — громадська організація “Клуб “Шанс”. Соціальні працівники допомагають людям із залежністю, працюють в напрямках профілактики соціально небезпечни захворювань, тестують на ВІЛ, гепатити, перенаправляють та супроводжують до лікувальних закладів. Також у обласному центрі є представники Всеукраїнського об’єднання людей, які живуть з наркозалежністю “ВОЛНА”. 

Інтерактивна карта реабілітаційних центрів України: https://volna.in.ua/programi/maps/

Окрім цього, ви можете звернутися до медичної установи КНП СОР “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань”. На її базі є сайти замісної підтримувальної терапії, лікарі установи вас проконсультують.

Національна гаряча лінія з питань наркозалежності та ЗПТ: 0-800-507-727

Якщо прямо зараз ви потребуєте психологічної підтримки — телефон довіри Екстреної психологічної допомоги при КНП СОР “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань” працює цілодобово, анонімно та безкоштовно. Звернутися до психолога-консультанта можна за номерами: (0542)78-00-00, 050-914-40-24.

*Всі імена героїв змінені авторкою з етичних міркувань. 

Автор ілюстрацій: Haise.

Коментувати
24 вересня 2020
23 вересня 2020
22 вересня 2020
21 вересня 2020