Опарій Яна
11 записи

Немає грошей на подорожі

0

Добре проаналізувавши всі події 2017-го, скажу, що то був крутий рік! Один з найнасиченіших у моєму житті. Чи вдалося мені виконати всі пункти із запланованих? Ні. Та більшість таки вдалося. І не тому, що мені вкрай щастить і маю зайві кошти. Просто у 2017 році хотіла трошки більше, ніж звичайно.

Немає грошей на подорожі

  • Створити власний блог
  • Спробувати вейкбордінг
  • Спробувати флайбордінг
  • Згубилася в Карпатах 🙂
  • Півмарафон в Києві
  • 30 кілометрів в Будапешті
  • Написати книгу
  • Провести літературний вечір
  • Займатися улюбленою справою
  • Відкрити улюблені місця для писання в Києві
  • Прочитати 30 книжок
  • Взяти участь у літературному конкурсі

Подорожі:

  • Острів Кох-Самуї (Тайланд)
  • Рим (Італія)
  • Анталія, Аланія, Сіде (Турція)
  • Берлін (Німеччина)
  • Будапешт (Угорщина)
  • Варшава (Польща)
  • Ларнака, Пафос, Поліс, Троодос (Кіпр)
  • Вінниця (Україна)
  • Львів (Україна)
  • Коблево (Україна)
  • Яремче (Україна)
  • Івано-Франківськ (Україна)
  • Голубівка (Сумщина 🙂 – багато разів

Тепер настав час відкрити таємницю й відповісти на найчастіші питання протягом існування “Блогу на чемоданах”: “Звідки в тебе стільки коштів на подорожі?” і “Чи ти взагалі працюєш?”

Ну є такі некоректні люди в моєму середовищі, що поробиш. Пробачаю й відповідаю. Ні, я не працюю. Я – сутенер, який отримує пасивний прибуток.

Оскільки робота, самі бачите, не для публічного розголошення, розкажу краще казку.

Через десять років після університету зустрілися Чемодан і Пакет.

– Як здоров’я, Пакете? – питає одногрупник, – в універі такий повненький з магазину бігав, а зараз зовсім схуд.

– Нещодавно купив квартиру. Увесь час працюю, нікуди не виїжджаючи. Скоро й машина буде.

Чемодан потер потилицю й почервонів. А я що купив, думає, електронну книжку на тому тижні…  І щоб зовсім не осоромитися перед товаришем, ляпнув:

– А я в тридцяти країнах світу побував.

Відкладати гроші на щось цінніше чи подорожувати? – постійна дилема. І хочеться, і болить. Хто згоден, підійміть руки. Тепер зведіть за спиною долоні в замок. Вийшло? Тоді ви в хорошій формі.

Тепер розберемося, навіщо потрібні подорожі, хто ще, звичайно, не зрозумів.

Немає грошей на подорожі

Під час подорожей люди діляться на кілька категорій:

“Схожу по хліб” – тобто, взагалі нікуди не їздять, максимум по місту гуляють. Навіть в сусіднє місто не виїжджають. “Ага, значить, він виклав фото з Тайланду, значить у нього відпустка, значить має гроші, значить багато заробляє, а я мало, тому Тайланд не для мене”. Досить популярний алгоритм мислення таких людей.

Ще до цієї категорії належать “А шо я там не бачив в тій Європі?” Розумію, коли так говорять дорослі й літні люди, що виросли в малих містах або селах, що жили в Радянському Союзі, де 24 години думали про роботу, але коли такої позиції тримаються молоді люди, це катастрофа.

Або ще “Ой, це така запара – взяти квитки, забронювати готель, долетіти, відпочити, повернутися. Не маю на це часу”. Або, “Боюсь сама/сам кудись їздити”.

Другу категорію подорожуючих я називаю “фанатиками”. Як правило, це блогери, що подорожами заробляють собі на життя або мають роботу, яка дозволяє працювати віддалено. Вони можуть рік чи півроку бути в дорозі або проживати в іншій країні, постійно змінюють місце перебування, і рідко бувають вдома, якщо взагалі мають дім.

Третя категорія мені імпонує найбільше, – “їжджу небагато, але впевнено”. До таких належу я і більшість знайомих.

Користуючись нагодою, привітаю всіх знайомих, які цього року вперше побували закордоном, чому безмежно рада. Справа не тільки в безвізі, але, у першу чергу, навчилися користуватися можливостями. Хтось по програмі, хтось на стажування, хтось по роботі, хтось брав участь у конкурсі, міжнародних конференціях і форумах. Дехто знайшов хорошу роботу й мав цікаві відрядження, дехто вдало вийшов заміж чи одружився, і мав подорож у подарунок, хтось скористався знижкою від турагентства… Більшість виїжджали для активного відпочинку: бігу, рибалки, екстриму, лазання, походів. Неважливо. Головне, виривалися зі своєї буденності й відкривали нове. Вітаю вас з цим прекрасним роком!

Немає грошей на подорожі

Ну нехай знайомі, а як докотилася до цього я?

Сиділа спочатку в своєму місті, а потім поїхала. Першим містом, яке відвідала в Україні, не рахуючи рідної області, був Київ, потім Харків. Закордоном вперше побувала в 2010-ому в Грузії, відтоді понеслося! Зараз на рахунку двадцять країн.

  • Подорожі – найкрутіша інвестиція в себе! Навіть, якщо це не закордон, а проста поїздка на вихідні за місто.
  • Надихаєшся – дуже часто для просування роботи не вистачає ідей, а за столом перед монітором вони не з’являються, тоді час на подорож.
  • Розвантажуєш мізки – зміна місцевості відволікає від проблем і клопотів.
  • Час на читання книг – саме в подорожах вони краще сприймаються й швидше читаються 🙂
  • Очі відпочивають від гаджетів – якщо вам не спаде на думку, взяти їх із собою.
  • Фізичне навантаження – якщо при цьому ви ходите чи бігаєте, чи крутите велосипед
  • Знайомство з правильними людьми – під час кожної поїздки, куди б вона не була, знайомишся з людьми, які так чи інакше впливають на твоє майбутнє, а в якійсь мірі навіть змінюють.

Історій про цих людей, які одного дня купили квиток і відірвалися від дому, назбиралося багато, і тоді я вирішила створити блог. Блог про людей в різних куточках світу. Без стереотипів і кліше.

Travel-blog у 2018 році – тренд чи попса? 

Світ з кожним роком стає все відкритіший до подорожей, і блогери давно вийшли на рівень, коли їхній думці довіряють або прислуховуються, коли за ними стежать і шукають порад.

Для порівняння у Польщі близько ста активних блогів про подорожі. В Україні близько десяти, не враховуючи “Блогу на чемоданах” і відеоблогів. У 2018-ому їх побільшає. Про які тенденції треба пам’ятати?

Стереотипні пости про ту чи іншу країну, викладування фото з категорії “я там був” – уже не модно.

Користувачі соціальних мереж чи автори блогів почнуть надавати постам більш корисного значення. Ділитися цитатами, описувати свої думки стосовно побаченого, розказувати про важливі факти. В Україні нарешті втілиться поняття “storytelling”, що на Заході є давно вживаним поняттям.

Провальними будуть пости про відомі маршрути, про популярні для туристів місця.

Ніхто навіть не позаздрить, не те, що полайкають. Щоб знайти фанів, блогери матимуть під час подорожі не просто розказувати про місце, і чому туди варто поїхати, а побачити в ньому щось особливе, не розголошене на просторах Інтернету, дізнатися про невідоме, сфотографувати недоступне.

У 2018 році функція блогерства має стати просвітницькою й більш значущою.

Блогери повинні не просто розказувати, як кльово тусити, скільки витрачати, і що ніхто в Тайланді не говорить англійською, а дивитися на світ ширше. Бачити глобальні проблеми, аналізувати, пояснювати, боротися зі стереотипами. Загалом нести відповідальність за контент.

“Блог на чемоданах” з січня вирушає по хардкордних місцях України, скелі, печери, тунелі, підводний і повітряний світ. На сайті з’явиться не тільки текстовий, а й відеоматеріал. Деякі подорожі будемо анонсувати й запрошувати з нами. Долучайтеся, скільки можна вдома сидіти? 🙂

Коментувати

18 червня 2018