Додому. Поради сумської психологині для тих, хто повертається, і тих, хто не може наважитися

0

Поговорили з психологинею Дар’єю Даніловою про повернення додому з евакуації. Дар’я дає кілька простих порад для тих, хто вже збирає валізи з вимушеного переселення, і тих, хто боїться повернутися до свого міста.

Зауважимо, що мова йде про звільнені населені пункти, або ті, які не були під окупацією. Ми не можемо говорити про повернення в міста та села, які тимчасово окуповані. Але ми віримо в наші Збройні Сили та знаємо, що українські території будуть повернені. Також ми не говоримо про населені пункти, де тривають активні бойові дії. 

Дар’я

Важливо проговорити, що деякі, але не всі люди, які евакуювалися, можуть відчувати провину. 

Умовно, це думки: “Я поїхав, а моя домівка залишилася”, “Я не вдома, а мої рідні — там”. Навіть, якщо людина вивезла всю родину, вона може відчувати провину перед містом, будинком тощо. 

У мене є клієнти, які роками живуть в інших країнах, але вони також почали відчувати провину, що вони не в Україні. У людей з’явилися проблеми з харчуванням, сном, комунікацією. Наприклад, повсякденні теми та виклики здаються їм неважливими на фоні війни. 

Безумовно, в когось це почуття виражене більш яскраво, в когось менш. Дехто адаптується значно швидше.

Поради для людей, які повернулися, або збираються найближчим часом

Повертатися страшно. З’являються думки: “А якщо знову доведеться це пережити?”. Тому багато людей не ризикують їхати. 

Якщо є бажання, фізичні та моральні ресурси приїхати — це ваш вибір і відповідальність, які треба зважити. Очевидно, ми не можемо спрогнозувати, як розвиватимуться події. Але спершу потрібно обдумати дві стратегії: 

— Якщо я залишаюся в місці евакуації: чи є в мене ресурси тут жити, чи можу я адаптуватися. 

— Якщо повертаюся: яким шляхом їхатиму, де житиму, наскільки там безпечно. Пам’ятаємо про фізичні потреби: чи є їжа, вода. Плюс, фінансові ресурси. 

Таким чином, ми створюємо список питань для себе, на відповіді якого будемо спиратися під час вибору. 

Якщо людина все ж вирішила приїхати — потрібно розпочинати адаптацію до буденного життя. Це важко. Особливо, людям, які довго не були вдома. Особливо, якщо населений пункт складно впізнати після бойових дій. 

Вдома

Важливо поступово вносити в своє помешкання буденність, відновлювати соціальні зв’язки, підтримувати існуючі та будувати нові. 

Абсолютно нормальним є стан, коли в перші дні після повернення не хочеться виходити з дому. Дозвольте собі це. 

Може захотітися вимити все до блиску, особливо, якщо в будинку були окупанти. Знаю історії, коли люди вперше в житті викликали клінінгові компанії, щоб стовідсотково й ретельно все прибрати після російських солдатів. 

Також може з’явитися відчуття, що “це не мій дім”, чи “не моє місто”. Дайте собі час. 

Познайомтеся зі своїм населеним пунктом — розвідайте, які магазини працюють в нових умовах, де які ціни, які є безпечні, швидкі маршрути тощо.

Уніфікованої рекомендації, чи варто йти дивитися на руйнування — немає. Але, якщо хочеться і є ресурси — варто. Зараз буде складна метафора, але, якщо ми дізнаємося про смерть людини, проте не можемо цього усвідомити й прийняти, психологи радять поїхати на кладовище й попрощатися. Точно так може бути і зі спорудами — поглянувши на них, буде простіше сприйняти той факт, що деякі виглядають не так, як раніше.

Усе залежить від відповідальності — або людина каже собі: “Я готова це побачити”, або ні. Якщо будуть сльози, істерика, крики — це нормально, бо це проживання. 

Якщо є ресурси — допомагайте покращувати свій населений пункт. Будьте корисними, діліться порадами з іншими людьми, які планують повертатися.

Якщо ваш будинок змінився

Із одного боку, не потрібно знецінювати ані свої відчуття, ані свою прив’язаність до дому. 

1. Спершу зважте, чи можете ви там жити. Наскільки це є безпечним. 

2. Потурбуйтеся, щоб факт руйнування чи пошкодження був юридично зафіксованим. 

Якщо жити вдома небезпечно:

1. Заберіть те, що можна забрати й те, що має для вас цінність. Навіть, якщо це якась одна деталька, одна проста річ. 

2. Пам’ятайте, ви зможете створити дім на новому місці, де буде більш безпечно. 

Якщо жити вдома безпечно:

1. Створіть затишок, облаштуйте свій куток, де можна відпочити. Нехай це буде одна навелика кімната, але вона буде вашою й даватиме відчуття спокою. 

2. Якщо є можливість — посадіть рослини, потурбуйтеся про тварин. Це — певний внесок, розвантаження для психіки. Мозку важливо переключатися, заміщувати діяльність. 

Поради для людей, які бояться повертатися

У цьому питанні є два фактори: 

— Самовідчуття: людина, яка боїться повертатися, розуміє, що довкола триває війна і абсолютної безпеки немає. 

— Оточення: близькі можуть її відмовляти їхати, говорити: “Ще рано, ще пересидь, не збирайся нікуди” тощо. 

На перетині цього з’являється страх. 

Також лякає стан невизначеності. Можна подивитися всі новини, послухати експертів і не зрозуміти, коли ж завершиться ця війна. Бо, насправді, ніхто цього не може знати. 

Ми розуміємо, що це нормально, адже вирішальним для евакуації став піковий момент. І спрацьовує думка: “Якщо я повернуся, і бойові дії відновляться, чи зможу я знову виїхати?”. 

Якщо ви хочете додому, але не можете наважитися

— Сядьте й обговоріть всі нюанси з рідними чи близькими. Безумовно, можна сказати “Дослухайтеся до себе!”, але це складно. Тож поговоріть із усіма, з ким хочеться. 

— Візьміть листок і розкресліть його на дві частини: плюси та мінуси. Пропишіть усі плюси від того, що ви поїдете й плюси, що залишитеся. Точно так же з мінусами. Спробуйте оцінити переваги. Безумовно, в якійсь із частин може бути більше позитиву чи негативу, але за вагою він буде незначними на загальному фоні. 

— Випишіть, заради чого вам потрібно їхати чи залишитися. Що вас тягне додому, що ви хочете, чи що потрібно там зробити.

Продумайте все, пам’ятаючи, що вся відповідальність за рішення — лише на вас. 

Якщо є можливість — протестуйте повернення додому. Приїдьте на день. 

І головне, не обіцяйте собі повернутися з евакуації завтра чи через тиждень. Не ставте собі “дедлайн”, не годуйте ані себе, ані когось обіцянками. Мисліть категоріями: “орієнтовно”, “приблизно” тощо. 

У іншому випадку, якщо буде наближатися встановлена дата повернення, і щось піде не за планом — втрачатиметься надія й оптимізм. 

Коментувати
27 червня 2022
26 червня 2022
22 червня 2022
21 червня 2022
20 червня 2022
18 червня 2022
17 червня 2022
16 червня 2022
15 червня 2022