Дихати. Як у окупованому селі на Сумщині допомагали хворим на туберкульоз

0

Боромля. Село за 40 кілометрів від Сум — година їзди машиною. Село зі школою, дитячим садочком, сільрадою, амбулаторією, магазинами. 

Тепер Боромля — село, центр якого зруйнований майже вщент російськими бомбами та авіацією. Школа, садочок і приватні будинки місцевих пошкоджені, без вікон і дверей. Магазини й кафе — розтрощені та розграбовані. 

Майже місяць населений пункт був під окупацією російської армії. Місяць бомбардування, обстрілів і мародерства.

У селі Боромля працює медсестра Юлія Рябко. Вона — соціальна працівниця громадської організації “Клуб “Шанс” — опікується місцевими мешканцями, які хворіють на туберкульоз. 

24 лютого, коли розпочалася повномасштабна війна Росії проти України, Юлія була на роботі.

Сьогодні вона розповідає, як хворі на туберкульоз пережили окупацію Боромлі, і як це — бути соціальним працівником, коли в твоєму селі — армія рф. 

Юлія

Дев’ята ранку. Ми зустрічаємося з Юлією в Амбулаторії загальної практики — сімейної медицини села Боромля.

Ще в березні лікарню займали російські військові. Як скаже Юлія згодом — хоч і покрали речі, але приміщення вціліло.

— 24 лютого, коли розпочався повномасштабний наступ, мені подзвонили рідні з Краснопілля. Сказали, що почалася війна, і їх обстрілюють. Незабаром ми теж почули вибухи.

У той же день, зранку, вона пішла на роботу в амбулаторію. “Було страшно. Постійно дзвонили знайомі й казали, що йде наступ на Охтирку, що обстрілюють навколишні села. Вдома залишалася сім’я й дитина, я дзвонила їм, просила ховатися, а сама була в лікарні”.

Юлія

Юля — медична сестра, соціальна працівниця двох людей, які амбулаторно, тобто вдома, лікуються від туберкульозу. Одна із поставлених перед нею задач — забезпечити їм щоденний прийом ліків.

Допустити переривання прийому медикаментів не можна. Лише постійне дотримання схеми лікування гарантує пацієнту повне одужання. У іншому ж випадку, бактерія стане стійкою до певної групи антибіотиків, саме так формується мультирезистентна форма туберкульозу. Її лікувати складніше, довше та значно дорожче, як для пацієнта, так і для держави. 

— Запас медикаментів дозволив видати людям препарати на місяць. Це було великою перевагою, адже хворі не могли приходити щоденно чи щотижнево в лікарню за життєвонеобхідними пігулками. 

До війни, в обов’язки соціальної працівниці Юлії входило консультувати хворих на ТБ. Вони бачилися та зідзвонювалися, вона мотивувала їх безперервно приймати ліки, опитувала, чи немає побічних реакцій на препарати, підтримувала, консультувала та інформувала.

Після потужних обстрілів і бомбардувань село залишилося без електрики, а звідси — й без зв’язку. Підтримувати комунікацію з пацієнтами стало складніше.

— Ми сиділи без світла, без інтернету й зв’язку. Добре, хоч вода в колодязі була. Ходити вулицями було небезпечно, тож загалом залишалися вдома. 

Боромля. Центр

Боромля. Центр

Коли з’являлася перша можливість — обдзвонювала своїх пацієнтів. Каже, мотивувала пити ліки, підтримувала морально, адже їм також було страшно. Люди дуже боялися та ховалися, коли російські військові ходили вулицями просто в них попід будинками. 

Юля говорить, попри активні бойові дії та окупацію, її пацієнти не переривали лікування. 

26 березня Боромлю звільнили від російських окупантів. 28 березня Юлія вийшла на роботу. Уже за кілька днів її клієнти здали мокроту на аналізи. Обидва прийшли з негативними показниками — простими словами, палички Коха не було виявлено.  

Юля посміхається, каже, якби не пили пігулки — такого б результату не було. 

Незабаром, один із її пацієнт успішно завершив лікування. Інший — допиває курс препаратів. 

У травні Юлія взяла під соціальний супровід ще одну людину з туберкульозом. Говорить, це — не свіжий випадок захворювання. Чоловік жив із хворобою не один місяць, просто через окупацію та активні бойові дії не міг пройти обстеження й розпочати терапію. 

— Як тільки село звільнили від російських солдатів, ми зідзвонилися й розпочали наш шлях до одужання: здали додаткові аналізи та почали приймати препарати.

Сьогодні ж громадська організація “Клуб “Шанс” привезла клієнтам, які лікуються від чутливого й мультирезистентного туберкульозу, регулярно приймають пігулки та перебувають під соціальним супроводом, продуктові набори. 

Продуктовий набор. “Клуб “Шанс”

Це — великі пакунки з крупами, олією, цукром, тушкованим м’ясом. Їх видають для того, щоб люди були прихильні до лікування та щоб мотивувати їх не припиняти прийом медикаментів.

Через окупацію та активні бойові дії доставити їх раніше до Боромлі не було можливості, тепер же всі пацієнти забезпечені. 

Діяльність щодо соціального супроводу клієнтів із туберкульозом СОГО «Клуб «Шанс» здійснює в рамках проєкту за фінансуванням БО «100% життя» – Мережа ЛЖВ,  співпрацюючи з медичним закладом КНП СОР «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр».

Коментувати
27 червня 2022
26 червня 2022
22 червня 2022
21 червня 2022
20 червня 2022
18 червня 2022
17 червня 2022
16 червня 2022
15 червня 2022