Коли немовля дратує: що треба знати сумчанкам про післяпологову депресію

0

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна шоста жінка схильна до післяпологової депресії. Амбулаторна служба Сумського обласного наркологічного диспансеру фіксує близько 10 випадків на рік. Здебільшого сумчанки самі не звертаються до фахівця. Частіше до лікаря приходять у супроводі рідних. Чому після пологів жінка може різко змінитися, як зрозуміти, що новоспечена мама переживає депресію і що робити, коли вона відчуває апатію до своєї крихітки – про все це розповіла лікар-психіатр денного стаціонару Оксана Брезме.

“Тривожні дзвіночки”

Маша стала щасливою мамою. Її виписали із пологового будинку, всі привітання вже завершилися, вона залишилася сама вдома.

У жінки пригнічений настрій. Дитина весь час плаче, вона з ним наодинці і вона не може терпіти голос свого малюка, їй хочеться зробити все, що завгодно, аби його не чути. Вона не може з ним впоратися, у неї мають бути материнські почуття, але їх немає, радісні емоції і задоволення від того, що піклується і доглядає за крихіткою теж відсутні.

Погіршується апетит – страви перестають бути смачними або їсти взагалі не хочеться, навіть тоді, коли зрозуміло, що це треба робити, адже потрібно годувати дитину.

Зявляються різні емоційні проблеми. Вони досить індивідуальні та неоднозначні.  

У когось це дратівливість, гнів, у когось – постійні або епізодичні сльози, тривога, печаль, це постійні сварки в сім’ї (“ви мене не цінуєте”, “ви мене не любите”, “я ні з чим не можу впоратися”, “я нічого не можу зробити”). Людина постійно відчуває внутрішню і зовнішню напругу – це може бути внутрішнє тремтіння або такі неприємні відчуття, як холод, жар, у людини начебто вузол зав’язаний всередині живота, слабкість і в’ялість в усьому тілі. Хочеться постійно лежати і не вставати.

Поступово ці симптоми наростають, як сніговий ком. Уже пішов другий тиждень після того, як на світ з’явилася дитинка Маші. Жінка стала зовсім іншою, не такою, як була до пологів. Вона не дбає про себе, не миється, не робить макіяж, їй все одно, як вона вдягнена і як виглядає, її не турбують плями на халаті чи кофті. Вона не розмовляє про дитину, не хоче ні з ким спілкуватися.

Дуже рідко рідні вчасно розуміють, що після пологів Маша змінилася і майже одразу звертаються до фахівця. У більшості випадків сподіваються, що “все пройде само собою”. Весь цей час жінка живе у постійному депресивному стані, не здатна ні себе соціально нормалізувати, ні за дитиною, як слід доглядати. До лікаря ж приходять лише через кілька місяців або півроку.

Частіше за все йдуть до невролога. Інколи, якщо є якийсь знайомий психолог, то звертаються до нього. Психіатрів чомусь бояться. Тому ідуть у звичайну поліклініку. До цього часу зв’язок із пологами втрачається, події відновити важко і вже ніхто не може точно сказати, коли все почалося. Оскільки післяпологова депресія часто супроводжується соматичною симптоматикою такою, як головні болі, нудота, запаморочення, різке підвищення чи зниження артеріального тиску, то у медзакладі починають лікувати “все”. Коли ж стає зрозуміло, що лікуючи “все”, не лікують нічого, тоді пацієнти потрапляють до психотерапевта чи психіатра.

До цього часу жінка має вже не легку, а помірну чи важку форму депресії. Від Маші може залишитися 30 кілограмів замість 80-ти, як було до цього. Вона уже може самостійно не їсти і не пересуватися, а в крайньому випадку навіть виникають думки про самогубство.

“Це немовля не викликає в мене жодних емоцій”

Порушення гормональної регуляції головного мозку (нейромедiаторiв) – один із чинників, що може призвести до післяпологової депресії. Однак, поки що чіткої причини, яка пояснює, чому розвивається ця недуга, немає.

Вважається, що у зоні ризику жінки, які раніше переживали депресію, або ж родичі яких мали психіатричні проблеми.

Гормональна перебудова відбувається у всіх, але ж не всі хворіють на післяпологову депресію, яку треба лікувати. Є фізіологічна післяпологова депресія – це нормальна реакція на стрес після того, як жінка народила дитину, вона проходить за тиждень після пологів. Гормони стабілізувалися і все, далі жінка радіє від того, що вона мама, але так не у всіх.

Нейробіологія поки що не пояснює, чому так відбувається, скоріше за все, на стан породіллі може вплинути схильність жінки до цієї недуги.

Як врятувати маму

Спочатку треба поговорити з жінкою, дізнатися, як вона оцінює свій стан і ситуацію, що склалася.

Якщо це післяпологова депресія, то до неї жінки ставляться більш-менш критично. Вони розуміють, що “щось не так». Вони можуть сказати “так, дійсно, щось я дуже дратівлива стала останнім часом”, “справді, аж занадто нервую”, “подивись, ця дитина не викликає у мене ніяких емоцій”, “я повинна любити її, а я не можу терпіти її голос”, “я не відчуваю задоволення від того, що народила її”. Тоді вона може згодитися звернутися до лікаря.

Як правило, спершу жінка погоджується на приватний прийом або максимум на візит до психотерапевта.

Бувають такі випадки, коли жінка не розуміє, що з нею відбувається, їй важко віднайти причинно-наслідкові зв’язки власного стану, у неї немає установок на майбутнє, вона якось існує в поточному часу, однак не думає, що буде далі, тому й не хоче звертатися до спеціаліста. Або ж в неї немає на це сил, вона просто загасає і мозок не здатен зрозуміти, що потрібна допомога.

У таких випадках краще брати жінку за руку і приводити до психіатра. Але ж не силоміць. Психолог не допоможе, він не вилікує, може хіба що порадити звернутися за спеціалізованою допомогою.

Тяжку депресію здебільшого лікують стаціонарно. У такому випадку дають великі дози антидепресантів, треба контролювати прийоми їжі, потрібна інфузійна терапія, тому що жінка стрімко втрачає вагу.

Стаціонар не для того, щоб закрити жінку, а для того, щоб спостерігати за нею, щоб вона якомога швидше вийшла із цього стану. Депресія, що супроводжується стрімким схудненням, може бути загрозою для життя.

Коли у жінки помірна чи легка форма депресії, то застосовується амбулаторне лікування, тобто лікування “на дому” після консультації у психіатричній поліклініці, звісно, якщо вона на це згодна.

Даються антидепресанти, оскільки післяпологова депресія часто супроводжується або постійною тривогою, або епізодичною (вранці чи ввечері) плюс дратівливість, то прописують протитривожні препарати,  вони знімають цей компонент.

Рідні мають бути уважними до жінки, але не робити вигляд, що вона хвора і все виконувати за неї. Вона така, як і раніше. Так, у неї з’явилася проблема, однак вона може займатися звичними справами. Треба лише слідкувати, щоб жінка приймала препарати за визначеною лікарем схемою.

Психіатр не одягне на вас гамівну сорочку

Люди думають, що ми хочемо всіх зловити і “полікувати”, взяти на облік або щось на кшталт цього.

Для нашого суспільства притаманна недостатня обізнаність у питаннях психіки та упередженість щодо психіатричної допомоги, а також дуже сильна стигматизація людей, які колись зверталися за допомогою до психіатра.

У нас думають, якщо ти звернувся колись до психіатра, то в тебе проблеми “з головою”, на тобі ставлять клеймо, а інші це підтримують. Це проблема соціального розвитку кожної людини.

Насправді ж спектр психіатричних захворювань дуже широкий: від тривоги, легких розладів адаптації, реакції на стрес, яка може бути в кожного, до тяжких недуг таких, як шизофренія чи маніакальний розлад.

Усі ці порушення психіатри здатні вилікувати, чи, як мінімум, зменшити симптоми та підвищити соціальне та професійне функціонування людини. Проте це можливо при своєчасному зверненні до лікаря-спеціаліста, який після проведення необхідних діагностичних заходів призначить відповідне лікування. При цьому здебільшого воно відбувається в домашніх умовах, а не в стаціонарі.

Коментувати

16 жовтня 2018