«Не бійтеся розмовляти зі своїми дітьми» – сімейний психолог про підліткові втечі

0

Однією з важливих проблем сучасності є втечі дітей і підлітків із дому: лише з початку року на Сумщині, згідно зі статистикою ГУНП в Сумській області, домівки покинули 202 неповнолітніх. Кожного з них знайшли та повернули в родини.

 Ми поговорили з сімейним психологом Сніжаною Клочко, щоб дізнатися, чому відбуваються дитячі й підліткові втечі та що робити батькам.

Сніжана Клочко, психологиня

 Чому підлітки тікають з дому

Поміркуймо разом: із якої родини скоріше за все захоче втекти дитина? Точно не з тієї, де достатньо теплий і затишний психологічний клімат. Навіть якщо формально зі сторони це буде звичайна сім’я, ми не знаємо, як там насправді живеться цій дитині або підлітку. Як психолог я працюю з цілими родинами, і можу сказати, що часто приходять батьки та діти, між якими постійно назрівають конфлікти або непорозуміння. Але у кого їх немає. Інша справа, наскільки ці батьки вміють їх врегульовувати та виходити з конфліктної ситуації.

У кожної родини є або повинні бути певні правила, якими вона керується. І дітям, і батькам зручніше, якщо вони є. Наприклад, дитина змалечку знає, що їй можна, а що – ні, і що їй буде, якщо вона вирішить порушити якісь родинні норми. Коли ж їх немає, починається хаос: “а мама дозволила, а тато заборонив, а я хочу надурити всіх разом” і так далі.

Також кожну родину треба розглядати окремо: у когось в сім’ї жорсткі рамки, тобто правила, у когось – не дуже. У першому випадку жити буде набагато складніше, підлітку в першу чергу, бо у нього вік бунтарства та протесту. Він буде думати, що має надто тісну клітку і, скоріше за все, захоче її покинути. Інша справа, коли рамки більш м’які та гнучкі. У такій родині всі правила переглядаються, перелаштовуються з плином часу. Наприклад, якщо хтось подорослішав чи щось в цілому змінилося. У такому випадку можливостей та простору значно більше. Звичайно, так жити легше не тільки дитині, а й усім загалом.

Причин для того, щоб дитина вирішила утекти з дому декілька: це або своєрідна форма протесту, або спроба показати свою самостійність і самодостатність, або намагання привернути увагу батьків до себе. І, знову ж таки, це стосується відносин у родині. Дитина може покинути домівку як через недостатню кількість уваги, так і через надмірну її кількість. Але перший випадок більш вірогідний: підліток захоче перевірити, чи помітять взагалі батьки його відсутність і чи будуть намагатися знайти. Також це може бути спроба шантажу або втеча через страх перед покаранням за щось. Наприклад, тривога через небажану вагітність. Можуть втекти в пошуках любові та розуміння, якщо вдома їх немає.

Коли до мене приходять діти, я ставлю їм одне і те ж саме питання: “Як часто батьки говорять, що люблять тебе?“. Добре, якщо відповідають “часто”, але буває, що я чую “ніколи”. Тоді я питаю: “А ти відчуваєш, що тебе люблять, розумієш це?“. Деякі відповідають ствердно: “Так, мені про це не кажуть, але я розумію, що мама чи тато мене люблять, піклуються“. Я знову питаю: “А як часто батьки сварять чи критикують тебе?” І мені відповідають: “Набагато частіше, ніж навпаки“. Тобто дитина зростає в малесенькій кількості любові, і величезній – критики та осуду. Яким він стане? Скоріше за все, спробує привернути до себе увагу та знайти віддушину на вулиці. “Там хлопчики та дівчатка зрозуміють мене, ми будемо говорити з ними одною мовою“. Тобто мова може не йти про глобальні конфлікти, усьому причина – брак любові та турботи.

Інколи до мене приходять батьки разом із дітьми. Говорять, що їх дитина якось погано себе поводить, погано навчається чи не хоче ходити до школи. Я з нею спілкуюся, і розумію: це не вона винна, працювати треба саме з батьками. Звертаючись до батьків, хочеться сказати: не бійтеся розмовляти зі своїми дітьми, будьте уважними до них та не жалкуйте зайвий раз нагадати, що ви їх любите.

Як запобігти втечі своєї дитини

Обов’язково підтримувати контакт, теплий психологічний клімат та знати потреби своєї дитини. Це не означає, що за неї треба робити вибір та змушувати щось робити, як батькам здається за потрібне. Ви повинні знати, чого б дитині хотілося, її інтереси, в чому вона зацікавлена, знати коло її спілкування. І обов’язково, якими б зайнятими ви не були, треба проводити час разом. Нехай це буде один вихідний, спільний перегляд фільму, якісь ігри чи творчість. Ви можете малювати або просто ліпити разом вареники, головне – що ви робите це з дитиною.

Пишайтеся її успіхами та досягненнями, говоріть про це та підкреслюйте, який чи яка вона у вас класна. Ні в якому разі ні з ким не порівнюйте та не вказуйте, які гарні сусідський хлопчик або дівчинка. Краще порівняйте сина чи дочку з самими собою, наприклад, скажіть: “А вчора ти цього ще не вмів робити, ти молодець“. Акцентуйте увагу на значимості та важливості дитини для вас.

І, звичайно, завжди починайте з себе. Переглядайте свою поведінку та ставлення до дітей.

Що робити, якщо дитина вже втекла або повернулася

Як в такому випадку міркують батьки: “Ось з ним треба поговорити, навчити, показати істину, щоб він змінився“. Це неправильно. Батьки, почніть із себе. Почніть самі щось робити по-іншому, самі регулювати конфлікти, адже в ситуації, де є старший і молодший, мудрішим повинен буди старший. Навіть тоді, коли нічого не віщувало біди, а дитина просто спонтанно покинула дім, наприклад, через сварку з мамою або татом. А інколи батьки самі на емоціях можуть проганяти своїх дітей з дому. Для них це несподіваний удар, адже найближчі та найдорожчі люди хочуть їх спекатися. Я закликаю батьків бути більш стриманими та мудрими, “переварювати” свої емоції, але не допускати, щоб ваша дитина зникла. Емоційність підлітка зрозуміти можна, але дорослі вже повинні вміти себе контролювати.

Якщо дитина вже повернулася після того, як втекла, батькам треба поговорити і спитати у неї: “Що я зробив не так? Як я мав вчинити? Що ти хотів від мене почути? Що мені треба змінити?” Поговорити не з метою наставити на істинний шлях, а донести підлітку, що її батьки зацікавлені у врегулюванні конфлікту, готові визнати свої помилки та щось змінити в житті.

Телефон довіри Екстренної психологічної допомоги при Сумському обласному центрі соціально небезпечних захворювань працює цілодобово, анонімно та безкоштовно. Звернутися до психолога-консультанта ви можете за номерами: (0542)780000, 0509144024.

 

Коментувати
22 жовтня 2021
21 жовтня 2021
20 жовтня 2021
19 жовтня 2021
18 жовтня 2021
14 жовтня 2021
13 жовтня 2021