«Підлітки рідко думають про смерть, як про незворотній кінець», — лікарка-психіатр про підліткові суїциди, профілактику та допомогу

0

За три місяці 2021 року на Сумщині двоє підлітків здійснили самогубства. Ще п’ятеро неповнолітніх спробували звести рахунки з життям. 

Ми не хочемо розглядати це як інформаційний привід для новин. Зазвичай ми пишемо про кризові ситуації з точки зору медицини, психології чи терапії. Саме тому, сьогодні публікуємо інтерв’ю з сумською лікаркою психіатром-психотерапевтом Оксаною Брезме. Вона розповідає про причини підліткових суїцидів, їх профілактику та допомогу, а також — поради для тих, хто відчуває, що сам не справляється. 

Оксана Брезме

Причин для суїциду у підлітків так багато, що можна перераховувати безкінечно і все рівно не знайти правди. Думаю, щоб розібратися в цій проблемі, потрібно шукати не тільки обставину, а й розуміння всієї системи, яка до цього призвела.

1. Психіка підлітка відрізняється від психіки дорослого. Зараз я маю на увазі ставлення до смерті та до цього процесу. Підлітки рідко думають про смерть, як про незворотній кінець. У своїх фантазіях вони частіше уявляють драматичність самого процесу похорону. Уявляють себе молодими та красивими, плачуть довкола друзів і рідних, які визнають, що були неправі. І прокручують цей сюжет заново. Думка далі не розвивається.

2. Мотив звести рахунок із життям може бути у вигляді чіткого плану: хто і як повинен на це відреагувати. А може бути імпульсивним. Миттєвим бажанням і реалізацією. Другий варіант більше характерний для імпульсивної молоді.

3. Вони дуже чутливі. Гостро реагують на те, що не вимагає такої реакції.

4. Вік від 12 до 17 — переломний момент у житті. На людину, чия нервова система ще не так стабільна, як в 30 років, покладається безліч завдань  одночасно: утвердитися в своєму оточенні, визначитися з майбутнім, вибрати та підтримувати свої інтереси, брати відповідальність за себе. Не всі здатні з цим справлятися та зберігати стабільний емоційний стан. А там, де є нестабільність, розвивається щось деструктивне: залежності, девіантна поведінка, психічні розлади та суїцидальна налаштованість.

5. Ефект наслідування. Всі ми знаємо про ефект Мерлін Монро, коли після її смерті кількість суїцидів різко зросла. Так це у дорослих і у відносно закритому інформаційному просторі. А тепер беремо нестабільну психіку, особливий погляд на сам процес смерті та відкритість інформації. Безмежне поле, де можна вибрати будь-яку тематику. Уявімо, що спочатку з’явилися думки, думки ведуть до якихось дій: пошукати симптоми, подивитися, як у інших, подивитися відео відповідного змісту. І ось уже мозок вирішує, що думає правильно. Додамо до цього шість місяців, рік… 12 місяців вільної підтримки суїцидального середовища та налаштованості. Яка ймовірність перейти до дій? Більша, ніж на початку.

6. Відсутність підтримки та допомоги в докризовий і кризовий період або неправильне розуміння цієї підтримки.

Я не хочу звинувачувати і говорити, що підлітків ніхто не розуміє і в сім’ях не розмовляє й не підтримує. Це не зовсім правильно.

Іноді люди просто не усвідомлюють, що їм потрібна ця допомога. Для усвідомлення треба: розуміння того, що відбувається, вміння словесно передати цей стан і бажання почути другу сторону. Погодьтеся, далеко не всі дорослі так можуть.

Часто, в умовах, де є до кого звернутися, ігнорується сама можливість звернення: “Навіщо я піду до…, якщо мене все одно ніхто не зрозуміє (ніхто не допоможе)”.

Так само часто, коли необхідна підтримка вже є, відбувається мисленнєвий збій, який не дозволяє підлітку почути та зрозуміти те, що йому говорять. Виходить вільна інтерпретація сказаного. Наприклад слова “ми тебе любимо, ти для нас дуже важливий” інтерпретуються як “вони мене просто жаліють” або “вони так говорять, адже повинні так говорити“. Це велика проблема і для сім’ї, і для підлітка, і для терапії.

7. Відсутність досвіду словесної передачі. Я не вважаю це найголовнішим, але вважаю основним супутнім.

Якщо пояснити просто, то це розмова.

Розмова, діалог — це те, що відбувається між двома людьми, коли один говорить, інший слухає, а потім навпаки. Але зараз я говорю про живе спілкування. Ось ця навичка словесної передачі у підлітків не дуже розвинена. Вони багато відчувають, багато уявляють, але перенести на мову не завжди можуть. А значить, їх не завжди можуть правильно зрозуміти, що веде до супутніх проблем.

Профілактика та допомога

Я спеціально виділяю профілактику на першому місці, бо вважаю, що не допустити пожежу легше, ніж її гасити. 

Що ми можемо зробити, аби запобігти.

1. Розмовляти. Ось просто вміти розмовляти зі своїми дітьми, вміти слухати те, що вони говорять. Це так банально, але з цього все починається. Якщо ви хочете знати свою дитину, ви просто повинні в неї запитати. Але щоб вона вам відповіла, вона має вміти це робити. А ви повинні вміти слухати та сприймати.

2. Власний приклад. Звідки діти дізнаються, як справлятися з труднощами? Від батьків. А якщо труднощі емоційні? Від них же. Діти — дуже хороші спостерігачі та наслідувачі. Вони взагалі не чують вказівок, але дуже тонко вловлюють те, як ви реагуєте на них, як ви реагуєте на життя, яка ваша поведінка в проблемах. Роблять висновки та часто копіюють. Любите в стресі викурити сигарету? Не дивуйтеся, якщо ваша дитина буде діяти так само. Замикаєтеся в собі, коли у вас проблеми? Який сенс лаяти за це іншого. Я не кажу, що це добре чи погано. Це просто факт. Завжди потрібно починати з себе.

3. З дітьми потрібно говорити про смерть. Не приховувати, не обманювати.

Підліток уявляє процес похорону, як красиву дію, розвійте цей міф.

4. Довіра та ваш щирий інтерес. Ось, що допомагає в такій ситуації.

5. Соціальні чати та сайти. Якщо вони реальні, потрібно визнавати їх реальність. Приховувати від дитини або робити вигляд, що їх немає не варіант. Вони є, крапка. Ви можете самі підняти цю тему, дізнатися про те, що з цього приводу думає дитина, висловити свою думку, знайти альтернативу такому спілкуванню, якщо воно вже почалося. Страх говорити про це не перекреслює факти.

Як допомогти

Якщо вже:

1. Співчуття та підтримка.

2. Діалог, спрямований на те, щоб дитина зрозуміла безглуздість цього процесу, а не свого життя.

3. Не засуджувати! Щире бажання допомогти, можливо, поставивши себе на це місце. Щоб хотіли почути ви? А як би ви хотіли це почути?

4. Спеціалізована допомога. Це проблема, а проблему повинні вирішувати фахівці. Суїцидологічний центр, кризовий психолог, просто психолог, психотерапевт, лікар-психіатр. Вашу дитину повинні бачити люди, які в цьому розбираються. Суїцидальна поведінка може бути результатом психічного розладу. І тоді його потрібно лікувати. Медикаментами, психотерапією. Але не батьки ж будуть це робити.

У мене з’являються суїцидальні думки: як діяти?

Схопити когось із батьків за руку та бігти за допомогою до лікарні, де є хоча б психолог, можливо підлітковий психотерапевт. Якщо таких немає — відразу до дитячого лікаря-психіатра.

Доки це буде відбуватися, постарайтеся зосередитися на реальності. Не на переживаннях у реальності, а на тому, що насправді у вас відбувається. Яка дата, що навколо, які завдання ви ставили собі на сьогодні. Може з’явитися відчуття, що все марно, що у вас нічого не виходить або нічого доброго не буде. На противагу необхідно зосередитися на тому, що ви можете зробити простого? Випити води, подзвонити другу, подихати свіжим повітрям, вийти туди, де людно. Не залишайтеся на самоті.

***

За 2020 рік в Україні зафіксовано 123 випадки підліткових самогубств. Загалом з 2017-го — 518 випадків. Найчастіше накладають на себе руки підлітки у віці від 12 до 16 років.

Коментувати
17 червня 2021
16 червня 2021
15 червня 2021
14 червня 2021
11 червня 2021
10 червня 2021