Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

1

Сьогодні, 14 червня, відзначають Всесвітній день донора. Щороку добровільна пожертва крові та плазми рятує мільйони життів у всьому світі.

Почесний донор України Владислав Діброва розповів журналістам “Трибуни” про те, як почалася його історія здачі крові та дав поради сумчанам, які лише планують стати донорами. 

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Щось важливе часто починається раптово – я побачив оголошення в газеті про пошук донора крові. Це було весною 2006 року, перший курс університету. Наважився прийти до Центру Служби крові (правда, назвивався він тоді інакше) і на першому поверсі мене відразу насварила вахтерша – я пішов щойно помитою підлогою. Від такого сервісу, м’яко кажучи, відвернуло, кров не здав, бо тоді після обіду не приймали клієнтів, але і не приходив ще два роки потому 🙂

Згодом мене зачепило недотримання законодавства про надання пільг і компенсацій студентам за донорські дні. Здається, там можна було отримати добавку до стипендії. Захотілося розібратись в цьому. Але зеленому третьокурснику не вистачило тоді сили й знань, щоб пройти всі бюрократичні процеси. Але так з третього курсу я активно почав здавати кров, і жодного разу не зробив це за гроші. Загалом, мені завжди подобалася філософія безкоштовної допомоги. Думав, чим можу бути корисним для людей.

Спочатку був період, коли здавав кров без пропусків – раз у два місяці. На п’ятому курсі університету поставив собі за мету отримати звання “Почесного донора України” до 30 років.

З часом створив групу в соціальній мережі “ВКонтакті”, залучав до здачі крові друзів і знайомих. Було цікаво, адже ми приходили цілою компанією. Окрім цього, часто цю групу знаходили люди, які потребували донорської крові, тож ми точно знали, кому здаємо і робили це адресно.

Згодом остаточно вирішив здавати кров для обласної дитячої клінічної лікарні, у онкологічне відділення. Думаю, жителям області найважче знайти кров в Сумах – їм доведеться або шукати донорів тут, або привозити своїх родичів чи знайомих.

Загалом здавав лише кров. Можна здавати частково кров, частково плазму. Але я вирішив здавати кров.

Про мотивацію

Ви пам’ятаєте як в дитинстві обирали, ким станете в дорослому житті? Перебираючи всі професії світу, мені часто хотілось стати лікарем. І десь на розі 10-11-го класів стало зрозумілим, що важлива не професія, а те, що відчуваєш, коли працюєш – я хочу бути потрібним і корисним.

Це своєрідна залежність. Мене не цікавить донорство заради вихваляння. Не цікавить донорство заради грошей – можливо, буду грубий, але порівнюю продаж своєї крові з торгівлею частинами тіла – хтось бере гроші за продаж крові, то, думаю, з аналогічним успіхом можна продавати фаланги пальців. Це справа кожної людини, але, в моєму баченні, донор – це той, “хто дарує та допомагає”, а не продає. Відчуваєте різницю?

За те, щоб бачити, які люди щасливі, я готовий сам платити. Коли ти бачиш, що людина потребує допомоги і допомагаєш – для мене це як наркотик.

Пам’ятаю, прийшла жінка, яка шукала донорів крові для своєї мами. Їй потрібно було чотири людини. У той час, насправді, мало хто здавав кров безкоштовно, а самі компоненти коштували досить дорого. І вона попросила мене стати донором, запропонувала гроші. Я кров здав, а гроші не взяв. І оцей момент щастя в її очах – він особливий. Людина сяє такою внутрішньою красою, яку не побачиш в буденному житті.

Окрім цього, я часто запитував себе “Чи зможу дійти до кінця”, “Чи зможу підтримувати своє здоров’я протягом стількох років”. Наче сам себе брав на слабо.

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Поради для сумчан

  • Здавайте кров адресно. Важливо знати, куди або кому Ви здаєте кров.
  • Дотримуйтеся усіх правил та дієти перед та після здачі крові.
  • Якщо ви хвилюєтеся, що донорство негативно вплине на ваше здоров’я, то раджу спробувати й остаточно дізнатися, чи можете ви здавати кров і як реагує на цю процедуру організм.
  • Здача крові – своєрідний скринінг організму на захворювання. Ви безкоштовно отримаєте точний аналіз крові перед тим, як станете для когось донором.
  • Любіть себе, бережіть себе, вірте в те, що робите хорошу справу.

Пільги для донорів: очікування VS реальність

Звання “Почесного донора України” отримав після того, як безоплатно здав кров 40 разів. На це пішло 10 років. У моєму випадку це 18,2 літрів. Мені і моєму товаришу вручили лише посвідчення, пояснивши, що нагрудні знаки “Почесний донор України” не дають через їх відсутність.

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Коли я отримав посвідчення Почесного донора, то вирішив зайнятися отриманням пільг, які передбачені Сумською міською радою. По-перше, вони не завадять, по-друге, цікаво, чи працює це все на практиці.

Зокрема, пільги дають безкоштовний проїзд у комунальному транспорті, одноразову щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення та знижку 25% на комунальні послуги.

Перше. Для того, щоб отримати безкоштовний проїзд, нам з товаришем треба було написати заяви до Управління соціального захисту населення СМР до кінця липня 2018 року. Після цього, ми б отримали можливість користуватися комунальним транспортом безоплатно лише у 2019 році.

Друге, я здавав кров у Сумах і для сумчан, але прописаний не тут. Тому, пільги, які надає місцеве самоврядування, мені непередбачені.

Нагрудний знак Почесного донора нам так і не видали. Тому ми самостійно замовили їх в ювелірці та оплатили. Їх зараз таких три на всі Суми. Вони точна копія державних. До слова, це не порушення законодавства, адже знаки ніяк не нумеруються і не маркуються. У мене це просто як прикраса. Я принципово хотів, щоб вона у мене була, бо за день до видачі разом з дитиною розглядали їх в інтернеті і я сказав, що принесу такий додому. А тато слово дотримує.

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Думаю, що потрібно й надалі відстоювати свої права та не опускати руки. Цілеспрямовано йшов до цього, тож зараз ця ситуація є досить неприємною для мене. Але ще важливіше, що за моєю інформацією, станом на червень 2018 року, людей, які не отримали такі нагрудні знаки, було 1200 в Сумській області.

Я зробив запит до Управління охорони здоров’я Сумської ОДА і отримав відповідь, що “нагрудних знаків у місті не видають з 2008 року”. Потім я звернувся до МОЗ, але відповіді немає вже рік.

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Проект на десять років: сумчанин Владислав Діброва про здачу крові та звання “Почесний донор України”

Увесь цей період я не здаю кров, хоча міг би зробити це вже близько семи разів. Якщо вірити інформації, що одна кроводача рятує три життя, то з цього виходить, що я допоміг би 21 людині.

Думаю, колись я повернуся до здачі крові. Після “червоної десятирічки” на сорок кроводач, хотів здати сто разів. Років до 50 я б встигнув.

Коментувати

1 Коментар
давноДонор
• 14:28 | 19 червня 2019

“….я хочу бути потрібним і корисним” – далі здавай нужденним.
“Мене не цікавить донорство заради вихваляння. Не цікавить донорство заради грошей …..” – а нагрудний знак не дали і все благодійність закінчилась? Здається стаття ради вихваляння …
“Увесь цей період я не здаю кров, хоча міг би зробити це вже близько семи разів” – а як же безоплатна допомога нужденним?
. Коли ти бачиш, що людина потребує допомоги і допомагаєш – для мене це як наркотик .” а зараз все, наркотик кінчився?
Якщо можеш – здавай, не хочеш не розповідай що -“За те, щоб бачити, які люди щасливі, я готовий сам платити”
Піарник…

Відповіcти
17 липня 2019
16 липня 2019