Соцмережі: вільний обмін думками чи згубна звичка

0

Про невидимі загрози віртуального світу, інтернет-ширму, за якою мільйони користувачів приховують своє справжнє «я», лайки як гормон росту самооцінки і про те, як не стати заручником образу, створеного онлайн та чому корисно мати власні сторінки у соцмережах розповіла психолог-психотерапевт, кандидат психологічних наук,  доцент кафедри практичної психології Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка Дар’я Черенщикова.

Соцмережі: вільний обмін думками чи згубна звичка

Соцмережі: вільний обмін думками чи згубна звичка

Якщо ти не «лайкав», не «репостив», поснідав і не поділився фоткою смакоти на тарілці з інтернет-спільнотою – день пройшов дарма. За такими правилами нині живе більшість з нас. Іноді ми навіть не підозрюємо, що підсвідомо вже давно стали рабами соцмереж, а життя стрімко перетворюється на самопіар онлайн чи такий собі батл «хто крутіший».

Для мене як для фахівця соцмережі постають джерелом надзвичайної невротизації. В силу, можливо, пошкодженої самооцінки або тривожності, притаманній людині, в силу якихось внутрішньо-особистісних переживань, ми можемо спостерігати за життям інших людей і завжди на їхньому фоні відчувати себе недостатньо гарним, добрим, розвиненим, активним, енергійним або безліч інших варіантів. Тобто коли я спостерігаю за тим, як інші люди кудись подорожують, відвідують якісь події, заходи, щось продукують, виробляють, чимось займаються і я на їхньому фоні «не такий», то моя невротизація буде посилюватися, а  самооцінка, начебто «вдарятися», – констатує Дар’я Черенщикова

Веб-театр: що приховують за онлайн-маскою завсідники соцмереж

Інтернет відчинив двері у квартири друзів та ворогів. Лише кілька кліків і ми знаємо, де та з ким відпочивав колишній, що на обід у подруги, як провів вікенд колега, якого кольору шпалери у будинку однокласниці, котра днями повернулася із заробітків і т. д.

«Соціальні мережі – це психологічно безпечний простір, тобто я можу на себе приміряти будь-який образ, маску, роль, таким чином представляю загалу «уявлюване я», ідеальний образ себе. Для мене це безпечне, адже ніхто ніколи не здогадається про це, ніхто мене реального не побачить, тому відсутність самого контакту, в якому можуть проявитися будь-які мої сторони, дає можливість проявлятися моїм бажаним рисам. Це називається або «персона», або «роль», або «маска». Такий образ, який ми проявляємо через інтернет, він отримує більше заохочення, психоемоційних погладжувань у вигляді лайків. Від природи кожен із нас прагне заохочення. Якщо я знаю, що в цьому образі я це погладжування отримую, то цей образ буде для мене більш привабливим, тому мені в ньому значно комфортніше, ніж в реальній реальності».

Життя online затягує. Замість сніданку, обіду й вечері – чергова порція фото у стрічці новин. Інтернет-океан вирує. Наталя разом зі своїм коханим рвонула у тур Європою. Максим, якого вважала безперспективним «нарцисом», одружився. Євгенія, котра з «золотом» покинула стіни рідної школи, нині надія вітчизняної науки, знову якийсь грант отримала. А Оксана, будні якої вписуються у трикутник «дім-робота-дім», спостерігає за цим і вважає себе сірою мишкою.

Людина, у якої з самооцінкою з самого початку все добре, вона звісно щиро буде радіти за інтернет-друзів, котрі активно себе проявляють, а успіхи інших стануть для неї позитивною мотивацією до підкорення нових вершин. Там, де є ознаки невпевненості заниженої самооцінки, слабкої самоцінності, то такі пости інших людей викликатимуть почуття тривоги (« я не встигаю», «а в мене не так», « я гірший»), тоді спрацьовує мотивація на уникнення невдачі.

Психолог Дар’я Черенщикова каже, що часто-густо солодке життя інтернет-друзів не що інше, як картинка на заздрість усім. Здебільшого за лаштунками лакшері-аккаунтів – буденні персонажі.

Ми забуваємо інколи, що те, що висвітлюють наші друзі у соцмережах, воно, по-перше, не завжди відповідає дійсності, по-друге, слід пам’ятати про те, що якби ми виставляли події свого життя так само, то наше життя проявилося по-іншому, ми би самі побачили його значно яскравішим, аніж уявляємо.

Інтернет: симптоми залежності та правильне дозування

Тих, хто «підсів» на систематичні подорожі віртуальним світом, розпізнати не важко. Вони забувають про сон та їжу. Соцмережі буквально виривають їх зі звичної реальності, а відокремити себе інтернетного від себе як особистості їм вже не під силу.

Ознакою інтернет-залежності є той факт, коли там (у віртуальному світі) мені краще, ніж зовні (у реальності), а в проведення часу за комп’ютером я вкладаю набагато більше власного ресурсу, ніж я можу. Наприклад, раніше, коли інтернет не був безлімітний це було дуже яскраво видно на грошах, коли ми вкладали надзвичайно великі суми коштів у інтернет. Зараз, коли доступ до глобальної павутини здебільшого необмежений, про інтернет-залежність свідчить кількість часу, проведеного онлайн.

Тривожним сигналом слід вважати і надто сильний механізм втечі, коли людина не може контактувати ані з собою, ані з реальним світом та шукає будь-які способи, аби поринути у веб-простір та відчуває в цьому постійну потребу на фізіологічному рівні.

Час витрачений на інтернет не повинен заважати роботі та живому спілкуванню, а також не конфліктувати з базовими, фізіологічними потребами людини, такими як: сон, їжа і навіть туалет. До того ж, соцмережі не мають суперечити соціальним ідентичностям, тобто користувач може повноцінно виконувати функції «батько», «мати», «брат», «сестра», професійні ідентичності «студент», «начальник» або «школяр», – говорить Дар’я Черенщикова.

Соцмережі як майданчик комунікації

Абсолютного зла не буває. Соцмережі можуть бути надійними  і прогресивними помічниками. Для людей, котрі використовують соцмережі переважно для спілкування, при цьому не зависають в інтернеті цілодобово, це своєрідний тренажер для комунікативних навичок. Ті, хто здатні з розумом розпорядитися новітніми інструментами, в «реалі» швидше знаходять спільну мову з незнайомцями, без проблем адаптуються в новому колективі.

Соціальні мережі несуть надзвичайно велику користь. По-перше, це можливість спілкування, коли відсутні інші умови для комунікації. По-друге, це можливість обмінюватися досвідом, новинами, запрошувати на події, за когось навіть порадіти ,знаєте хтось виставляє якісь пости, а ми можемо радіти. Ми можемо спостерігати за життям іншої людини, чим вона займається, навіть якщо у повсякденному житті я з нею не спілкуюся, я слідкую за контекстом її життя і таким чином з нею в контакті. Це змушує мене так само розвиватися, проявляти якусь активність і т. д. Дехто навіть використовує соціальні мережі у комерційних цілях, може робити рекламу власних продуктів, проектів, послуг і це достатньо доступно і цікаво. А ще у соціальних мережах ми можемо просто відпочивати, – певна Дар’я Черенщикова.

Відтак, фахівці рекомендують, аби не потрапити в тенета глобальної павутини і по максимуму раціонально використовувати соцмережі слід контролювати час прогулянки веб-просторами, «ходити» в інтернет з конкретною метою, для виконання необхідних завдань, а ще не забувати про живе спілкування,яке не можуть замінити жодні суперсучасні гаджети.

Дар’я Черенщикова наголошує: «Варто пам’ятати те, що соціальні мережі – це не спосіб життя, а лише засіб, який допомагає спілкуватися, контактувати, обмінюватися інформацією. Реальна реальність завжди сильніша за будь-яку віртуальну. За чим би ви не спостерігали в соціальних мережах ваше реальне життя наповнене, насичене, воно іде і відбувається. Найцінніше у цьому світі – безпосередньо ви і ваше життя у ньому, все інше – деталі. Щастя не потребує висвітлення, його варто розділяти і проживати з найближчими людьми».

Коментувати

07 грудня 2018