Троянди для секс-працівниці

0

“Цим займається кожна третя, розумієш? Просто у когось п’ять постійних клієнтів, у когось десять, а в когось – один, але за гроші”. Іра швидко перебирає руками волосся і на кожне своє слово стверджувально киває головою. Блондинка з зеленими очима, в джинсах і сірій кофті. Без панчохів у сітку, без боа з пір’ям чи леопардової шуби.

Перший Ірин клієнт прийшов з трояндами. Ще з одним стала друзями. Ірі двадцять сім років, вона секс-працівниця. А ще – дружина і вже вісім років як мама сина. Для Трибуни вона розповіла про секс-індустрію, психологію клієнтів і легалізацію секс-роботи.

Сумська історія: “Троянди для секс-працівниці”

Ми з сином жили в орендованій квартирі, грошей постійно не вистачало, а допомоги не було звідки чекати. Я створила “ліві” анкети в соціальних мережах, додала пару оголених фотографій, написала свої параметри. Нічого не вигадувала і голівудською зіркою себе не виставляла. Один із моїх перших клієнтів приїхав з трояндами. Можеш собі це уявити? Ми, до речі, й досі спілкуємося.

Секс-індустрія, за словами дівчини, вже давно перейшла з вулиць і трас в соціальні мережі. Проте, на відчуття захищеності працівників і працівниць це майже не вплинуло. Для Іри інтернет дав можливість обирати й перевіряти клієнтів, але покладатися вона може лише на “свого внутрішнього психолога”.

Доки ми говоримо, Ірі на мобілку одне за одним йдуть повідомлення. Вона за три секунди визначає кому варто відповідати, а кого ігнорувати.

На етапі переписки важливо зрозуміти хто перед тобою – зівака, якому просто цікаво дізнатися ціни, потенційний клієнт чи збоченець. Останніх дуже багато. З цікавого чи незвичайного – фетишисти, сімейні пари або дівчата, які хочуть спробувати секс з дівчиною. Але приймати такі замовлення я не готова.

Задоволення з клієнтами Іра не отримує. Навпаки, все робить автоматично, з думкою, що за кілька хвилин у неї в гаманці буде нова купюра. “Від 500 до 1000 гривень за одну годину. Я приходжу, швидко відпрацьовую і йду. Розумієш, у мене росте дитина, мені втрачати нічого. Якби я була одна – без питань”.

Інколи з клієнтами зав’язуються дружні стосунки. Вони починають знайомити з компанією, кликати на шашлики, привозити суші, водити в кафе та більярд. “Я свідомо йду на роботу, тож більярд і суші мені не потрібні. Мені потрібно відпрацювати час, забрати гроші та повернутися додому. Я не відпочиваю, я роблю вигляд. При цьому кожен отримує те, що хоче”.

Є думка, що пишуть лише (або в основному) іноземці. Проте, це стереотип. “Ходять гарні, щасливо одружені чоловіки, яким потрібна конфіденційність. Не цнотливі, затюкані хлопчики, старі діди або іноземці”. 

Сумська історія: “Троянди для секс-працівниці”

Бути психологом потрібно не тільки на етапі переписки. Багатьом клієнтам потрібен не лише секс. Більше того, інколи до нього навіть не доходить.

“Був один хлопчик з Києва. Зустрілися, випили, почали говорити. Так і просиділи увесь час. Поклав гроші, каже, дякую, що вислухала. І пішов”.

А ще пишуть і просять особистих порад про те, як поводитися з жінками, що подобається чоловікам у ліжку, що нормально, а що соромно робити в сексі. Ставлять багато інтимно-фантазійних питань, надсилають свої фото. “Все залежить від віку клієнтів – молоді хлопці більше впевнені в собі та хочуть суто фізичної близькості. Якщо це людина старшого віку, то вона шукає і співбесідника, і сексуального партнера. Коли я веду переписку або спілкуюся з клієнтом, то я нічого не відчуваю, мені не цікаво”.

Попри те, що анкети в соцмережах переповнені повідомленнями, за чотири роки роботи в секс-індустрії у Іри все рідше з’являються нові клієнти. Уже не хочеться ризикувати, а в мобілці є сім-вісім номерів, які можна набрати, і в кишені лежатимуть гроші.

Коли я запитую, чи не було в неї бажання залишити секс-індустрію та знайти іншу роботу, Іра говорить, що “толку від цього мало, та і сенсу немає”, тож працюватиме доти, доки буде можливість.

Я вже нічого не боюся. Хоча ні, боюся, що дізнається чоловік. Зрада – це про щось моральне. А я йому не зраджую. Я ж не закохуюсь і не відкриваю нікому душу. Це робота, на якій я стараюсь для сім’ї. Я люблю свого чоловіка, я люблю свою дитину і відокремлюю їх від своєї діяльності.

На питання, чи потрібно легалізувати секс-роботу Іра відповідає стверджувально. Говорить, що секс-індустрія, як і всі інші, має бути безпечною. “Якби секс-роботу легалізували, то дівчата відчували б себе захищеними. Могли б спокійно здавати аналізи, консультуватися з лікарями, не боятися поліцейських. Секс-працівниці були та будуть, просто не кожна про це відкрито говорить. Але допомагати треба всім”.

***

  1. Загалом, за результатами оцінки чисельності серед ключових груп, яку провів Альянс громадського здоров’я, у 2016 році в Україні кількість працівників і працівниць секс-індустрії становила 80 100 осіб. У Сумській області – 1600 секс-працівників.

Сумська обласна громадська організація “Клуб “Шанс” у рамках соціального замовлення від ДУ “Сумський обласний Центр Громадського здоров’я” надає соціальні послуги секс-працівникам. На базі громадської організації вони можуть безкоштовно та анонімно пройти тестування на ВІЛ, отримати засоби особистого захисту, проконсультуватися з психологом і юристом.

Адреса, громадської організації, куди можуть звернутися працівники комерційного сексу – місто Суми, провулок Інститутський, 1/1. Стаціонарний телефон – 77-50-07.

Коментувати

16 листопада 2018
15 листопада 2018