Сумський інфекціоніст про дифтерію: працювати потрібно на випередження

0

Журналісти сайту “Трибуна” поговорили з головним інфекціоністом Сумщини Іриною Троцькою про дифтерію та щеплення від неї. Як уберегти себе та своїх рідних – далі.

Сумський інфекціоніст про дифтерію: працювати потрібно на випередження

Якщо говорити про дифтерію, то зараз вже виросли кілька поколінь лікарів, які цю хворобу не бачили. Востаннє епідемія дифтерії в Україні була зареєстрована у 1990 роках. Вона відбулася внаслідок низького рівня дитячої вакцинації та провальної ревакцинації дорослого населення. У ті роки багато людей стали проти щеплень, багато газет брали коментарі у осіб, які виступали проти вакцинації. Вони говорили, що вірусних хвороб не існує, а їх і не було, адже до цього всі планово робили щеплення.

І от коли ми говоримо, що люди бояться робити щеплення, то виникає питання: “Чому ж вони не бояться приймати ліки?”.

По-перше, коли ми маємо якусь проблему зі здоров’ям, то приймаємо ліки. Здорова людина не йде в аптеку по пігулки. А щеплення ми робимо тоді, коли проблеми немає.

По-друге, коли є проблема, то ми купуємо препарат, читаємо його інструкцію. І якщо там є якісь побічні дії: нудота, блювота, алергічна реакція і т.д., то нас це не дуже хвилює, адже у нас є першочергова проблема, яку треба вилікувати. А от коли батьки приводять здорову дитину на щеплення, і лікар говорить, що може піднятися температура, то вони можуть подумати: “А навіщо мені це? Я привів здорову дитину, а заберу з температурою, алергією і т. д.”

І по-третє, коли ми приймаємо ліки, то бачимо результат. А коли ми вводимо вакцину, то не бачимо її дії – людина як не хворіла на дифтерію, так і не захворіє.

У розвинених країнах навіть немає дискусій на тему, треба робити щеплення чи ні. Вони дискутують, яку вакцину використовувати, коли робити щеплення, коли краще уникнути вакцинації, яку схему використати. А робити щеплення чи ні, я думаю, що у 21 столітті це не повинно навіть обговорюватися, адже нам тоді доведеться повертатися в печери та починати все з початку.

Саме вакцинація подолала вірус натуральної віспи, поліомієліту, дифтерії. У розвинених країнах немає кіру, краснухи, паротиту. Окрім цього, у них є щеплення проти менінгококової та ротавірусної інфекцій, вітряної віспи, навіть проти онкопаталогій – папіломавірусу, який є причиною раку статевих органів у жінок.

Сьогодні щеплення є одним із найбільших досягнень сучасної медицини. Саме завдяки вакцинації знизилася смертність населення. Наразі існують щеплення для профілактики від 25 інфекційних захворювань. Із них – 10 включені в Національний календар щеплень. Це – вакцина, яку дають дитині при народженні від туберкульозу та гепатиту В. Далі у два місяці дитина отримує первинний вакцинальний комплекс – АКДП (ред.прим. – щеплення від коклюша, дифтирії, правця, поліомієліту). А от дорослі офіційно мають лише одне щеплення, яке можуть отримати безкоштовно – це АДП-М (ред.прим – від дифтирії та правця). Але це ревакцинація, яка здійснюється для підтримки того імунітету, який був закладений дитячими щепленнями. Починаючи з 16 років, люди повинні раз у 10 років робити такі щеплення. Саме “повинні”, адже вони уберігають себе від хвороби, а також беруть участь у створенні колективного імунітету. Чим вище рівень вакцинації у суспільстві, тим менше прогнозів приходу дифтерії.

Календар щеплень

Епідемія дифтерії у 90-х роках

У 90-х роках епідемія дифтерії була неочікуваною – 100 ліжкомісць у стаціонарі були повністю зайняті. Я пам’ятаю дівчинку, яку мама привезла з одного з районів області до нас у лікарню. Ми ввели сироватку, але дитина все одно померла. І тоді її мама сказала: “Я купила їй виноград у магазині, мабуть вона підхопила дифтерію з винограду”. Тоді я подумала, що справа не у винограді, а у відсутності щеплення. Дитина просто проконтактувала з хворим, але не мала імунітету.

Якщо говорити цифрами, то у 90-х роках в Україні захворіло на дифтерію більше 20 тисяч людей, з них близько 700 летальних випадків. У Сумській області загалом було зареєстровано близько 700 випадків захворювання, летальних – офіційно 14.

Цей спалах нам вдалося перемогти завдяки масовій вакцинації, тоді привозили багато різних вакцин і дозволялося робити щеплення навіть вдома. Вакцинатори ходили по будинкам і прищеплювали навіть пізно ввечері. І навіть у таких умовах я не пам’ятаю жодного ускладнення.

Потім у нас були поодинокі випадки захворювання на дифтерію – у 2007 році один випадок, і ще один у 2014 році. Тобто дифтерії практично немає, але це не означає, що можна зупинити вакцинацію. Через ту провальну ситуацію, яка склалася з щепленнями, дифтерія може повернутися досить неочікувано.

Ситуація з вакциною в Україні та області

Наразі вакцина для щеплень є: станом на 1 січня в Україні наявні 2,7 мільйони доз вакцини АКДП (ред. прим. – вакцина від коклюшу, дифтерії та правця для дітей до шести років), 700 тисяч доз вакцини АДП (ред.прим. – дітям від шести років) і 6,1 мільйони доз АДП-М (ред.прим. – вакцина для дорослих).

У Сумській області станом на 25 січня на залишку є 70,2 тисячі доз вакцини для дітей – АКДП, 32,1 тисяча доз для дітей від шести років – вакцини АДП та 338,2 тисячі доз для дорослих – АДП-М. Цього більше ніж достатньо. Тут, рахуйте, чотирирічний запас.

Сумський інфекціоніст про дифтерію: працювати потрібно на випередження

А ось рівень вакцинації у 2017 році сягнув 49% щеплення дітям до року, вакцинація старше року – 41%, ревакцинація дорослих – 61%. Звичайно, що у нас більший показник, ніж загалом в Україні, але все одно це дуже низькі показники.

Сумський інфекціоніст про дифтерію: працювати потрібно на випередження

Процедура щеплення

Вакцина від дифтирії та правця в Україні є безкоштовною. Пацієнту потрібно піти до свого дільничного лікаря, він має переглянути його карту щеплень. Далі пацієнту вимірюється температура та перевіряється відсутність протипоказань. Якщо протипоказань немає, людина отримає щеплення.

Якщо людина має якісь застороги та побоювання щодо індійської вакцини від дифтерії та правця (ред. прим. – АДП), яку надають в лікарнях безкоштовно, то можна придбати за власні кошти будь-яку іншу. Але насправді індійська вакцина сертифікована, безпечна, перевіряється не лише в Індії, а й повторно в Україні.

Якщо говорити про вакцину від коклюша, дифтерії та правця (ред. прим. АКДП), то тут ми маємо коклюшний компонент, який у будь-якій вакцині може викликати реакцію. Якщо прищеплювати такою вакциною маленьких діток, то його реактогенність майже не помітна, через відсутність у дитини навантажень на ніжки. Якщо ж дитині більше року, та її прищепити індійською вакциною АКДП, то дуже рідко, але може бути реакція.Зазвичай вона проходить досить швидко.

Часто в мене запитують, чи можуть захворіти на дифтерію люди, які мають щеплення. У епідемії 90-х років траплялися поодинокі випадки. Але ні однієї смерті чи ускладнення у прищеплених людей не було.

Лікування дифтерії

У 90-х роках епідемія дифтерії була досить важкою, але тоді ми мали протидифтерійну сироватку. Саме вона врятувала багато життів.

Сироватка від дифтерії в Україну йшла з Росії. Починаючи з 2014 року її постачання в Україну припинилося. У 2017 році в якості гуманітарної допомоги Індія передала в нашу країну сертифіковані 900 доз.

Я ще не працювала з цією сироваткою, але якщо одна доза індійської дорівнює одній дозі російської сироватки, то на одну людину з дифтерією середньої тяжкості потрібно близько 10 доз. Для тяжких пацієнтів потрібно близько 50 доз. Тобто оці 900 доз сироватки – це 30-40 хворих. А це – капля в морі, якщо ми прогнозуємо підйом дифтерії.

Щеплення потрібно робити для того, аби працювати на випередження хвороби.

Коментувати

15 жовтня 2018
13 жовтня 2018
12 жовтня 2018