Це — люди, які під час війни допомагають хворим на туберкульоз

0

Зранку, 24 лютого, коли всі кудись бігли, ми прийшли на роботу видавати ліки”. 

Соціальні працівниці громадської організації “Клуб “Шанс” розповідають, як зустріли війну в Сумах, і як продовжують опікуватися хворими на туберкульоз у обласному центрі. 

Марина

Марина працює соціальною працівницею у “Клубі “Шанс” близько семи років. За освітою — медична сестра. Наразі Марина супроводжує 10 людей, які хворіють на туберкульоз. 

Я працюю за двома напрямками: надаю соціальний і медико-соціальний супровід людям, які хворіють на туберкульоз, і знаходяться на амбулаторній моделі лікування — тобто вдома. 

У першому випадку я консультую хворих на ТБ раз у тиждень. Ми бачимося, я мотивую їх безперервно приймати ліки, опитую, чи немає побічних реакцій на лікування.

Людям, які на медико-соціальному супроводі, я щодня доставляю препарати із лікарні та контролюю їх прийом. Із ними ми постійно на зв’язку. Найчастіше ліки привожу додому чи кудись поблизу помешкання, часом, якщо людина працює, — на роботу. 

Принаймні, такі функції я виконувала до початку повномасштабної війни. 

24 лютого, коли почалися бойові дії, всі кудись бігли. Ми вийшли на роботу та почали видавати препарати й консультувати. Пацієнти були на першому місці. Страшно не було. За освітою я медик, я давала клятву.

Глобально, бойові дії не змінили моєї роботи. Єдине, коли було небезпечно виїжджати за місто — ми перестали проводити зустрічі з пацієнтами з Білопілля. Це були перші два тижні війни. Але, коли була можливість, коли було світло, інтернет і мобільний зв’язок, ми зідзвонювалися.

Усіх хворих на туберкульоз забезпечили ліками наперед. Навіть сумчани, для яких раніше потрібно було ходити за препаратами щодня, отримали медикаменти на місяць. 

Звісно, для пацієнтів і для мене це зручніше. Під час війни щоденно ходити за медикаментами й розносити їх пішки, а міський транспорт у перший місяць не ходив, у віддалені райони Сум — було б важко. 

Важливим став момент, коли ми видали клієнтам продуктові набори. Це великі пакунки з крупами, олією, цукром, тушкованим м’ясом. Ми видаємо їх для того, щоб люди мали прихильність до лікування. Щоб мотивувати їх не кидати приймати препарати. І от, коли в місті продуктів було вже обмаль, ці набори стали для наших клієнтів просто рятувальними. Було стільки вдячності, стільки радості.

Наразі ми працюємо в звичному режимі. Усе повертається в своє русло. 

Марія

Марія працює соціальною працівницею в “Клубі “Шанс” п’ять років. За освітою — медична сестра. Наразі Марія опікується сімома хворими на туберкульоз. 

Коли почалася війна, багато моїх знайомих евакуювалися. Я ж прийняла рішення залишатися в Сумах, адже працюю старшою медичною сестрою відділення хірургії в одній із лікарень, і супроводжую хворих на туберкульоз у “Клубі “Шанс”. 

Щоденно я супроводжую чотирьох людей, які мають чутливий і мультирезистентний форми туберкульозу. Ще з трьома бачуся раз на тиждень і надаю їм соціальний супровід під час лікування. 

Для своїх клієнтів я отримала препарати наперед. Загалом, їм видали ліки на місяць. Мої — всі відповідальні, п’ють пігулки без пропуску. До цього я 15 років пропрацювала в тубдиспансері, і завжди розказую клієнтам, що буває, якщо покинути лікування.

Доставка медикаментів людям, які мають туберкульоз, під час війни виявилася досить складною задачею. На початку війни маршрутки чи комунальний транспорт у Сумах не ходили. Тож я попросила знайомих із територіальної оборони міста допомогти й разом машиною розвезти препарати у віддалені райони Сум.

Та ж ситуація була і з продуктовими наборами для моїх клієнтів. Ми отримали великі пакунки з їжею, яка була критично необхідною для людей під час війни. Хлопці з ТРО знову погодилися допомогти, і в один день ми загрузили їх машину та поїхали за маршрутом.

Пацієнти були дуже вдячні: туберкульоз, війна, хтось безробітній, когось звільнили, грошей обмаль, а тут пакет із крупами, олією і тушкованим м’ясом. Безумовно, це велика підтримка та мотивація не покидати лікуватися й швидше одужати.

Загалом, люди дуже налякані війною. Одній жінці “Клуб “Шанс” організував консультації з психологом, адже вона була в шоковому стані.

Ніхто із моїх пацієнтів, які лікуються від туберкульозу, із Сум не поїхав. Ми на зв’язку щодня. 

Загалом, наразі в Сумській області працює 26 соціальних працівників громадської організації “Клуб “Шанс”, які супроводжують 115 людей із чутливим і 80 людей із мультирезистентним формами туберкульозу. 

Діяльність щодо соціального супроводу клієнтів із ТБ СОГО «Клуб «Шанс» здійснює в рамках проєкту за фінансуванням БО «100 Відсотків Життя»,  співпрацюючи з медичним закладом КНП СОР «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр».

Коментувати
17 травня 2022
16 травня 2022
15 травня 2022
13 травня 2022
12 травня 2022
11 травня 2022
10 травня 2022