Війна з байдужістю: як в Україні вчать надавати домедичну допомогу

0

Нещодавно для поліцейських роти ТОР управління патрульної поліції в Сумській області пройшов тренінг з першої домедичної допомоги. Заняття провели інструктори Центру спеціальної підготовки в рамках проекту “Community рolicing” – взаємодії правоохоронців з населенням, місцевою владою та громадськими організаціями. 

Ми поговорили з одним із інструкторів Центру – Олегом Картавим, аби дізнатися як в Україні навчають надавати домедичну допомогу, як працює Центр спеціальної підготовки та яка його місія. 

Олег Картавий

Про Центр спеціальної підготовки

Ми відкрили Центр спеціальної підготовки у 2012 році. 

Ідея його створення виникла в діючих працівників станції швидкої медичної допомоги Києва. Загалом, разом об’єдналися люди, які вміють надавати допомогу на вулиці, працівники оперативно-рятувальної служби тощо. Ми вирішили транслювати наші знання на широку аудиторію, пройшли навчання в Кракові – у Польській раді реанімації та здобули фах “Інструктори-викладачі курсу “Базова підтримка життя”. 

У цілому, інструктори нашого центру – це фахівці, які сертифіковані Європейською радою реанімації, Американською асоціацією серця та організацією “Міжнародна підтримка життя при травмі”. 

Окрім цього, наші спеціалісти мають клінічний, практичний досвід надання домедичної, першої медичної, екстреної медичної допомоги. Загалом, усі вони – діючі клінічні медпрацівники. 

Для того, аби інструктор Центру міг почати навчати людей, у нього повинно бути мінімум півроку практики. 

Наші спеціалісти навчають людей у різних регіонах України, ми співпрацюємо з Нацгвардією України, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Державною службою охорони. Також фахівці Центру входять до складу журі змагань бригад екстреної медичної допомоги. 

Олег Картавий

Наша робота для нас є місією. Кінцева мета якої – уміння працівників поліції, військових, пожежників і всіх людей, незалежно від їх професії, надавати якісну домедичну допомогу. 

Щодо нормативно-правової бази, якою ми керуємося, то в Україні вже п’ять років існує Наказ МОЗ №398 від 2014 року, який регламентує надання домедичної допомоги не медичними працівниками, в сферах діяльності яких є охорона здоров’я та допомога. Це – поліцейські, пожежники, рятувальники, військові, працівники фармкомпаній і аптек, залізничного транспорту тощо.

Про навчання в Центрі спеціальної підготовки

Коли ти працюєш в рятувальній службі медпрацівником, то часто на місці події бачиш багато людей, які хочуть допомогти рятувальникам, медикам, поліцейським чи пожежникам, але не знають як. Цю розгубленість легко побачити в їх очах.

Якщо людина хоче допомогти в екстреній ситуації, то вона повинна знати, як це зробити. Її треба навчити.  

Між “мати бажання” та “мати змогу” часто існує ціла інформаційна прірва. 

Загалом, у нас є два великих тематичних розділів. Перший –  “Невідкладна допомога в станах загрози життю”, до якого входить зупинка серця, кровообігу, інсульти, інфаркти, проведення серцево-легеневої реанімації, проведення штучного дихання, використання автоматичного зовнішнього дефібрилятору, допомога при судомах, станах без свідомості. 

Другий тематичний розділ – допомога при травмах: поранення, рани кінцівок, тулуба, черепно-мозкова травма, травми хребта, травми опорно-рухового апарату. 

Ось це і є та домедична допомога, яку мають знати всі люди.

Про специфіку навчання 

Якщо ми говоримо про надання домедичної допомоги просто громадянами України, то вони мають право робити це, або ні. Якщо ж це медики, військові, поліцейські, пожежники-рятувальники, то вони несуть відповідальність за надання допомоги. 

Коли проводиш курс, то для кожної з цих груп є своя специфіка. 

Наприклад, військовому потрібно розповідати, як надавати допомогу самому собі під час поранення. Якщо це поліцейські, то важливо розповісти, як надавати допомогу будь-якій людині, навіть правопорушнику, під час екстреної ситуації.

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Пожежники-рятувальники повинні знати, як забрати людину з травмою хребта з транспортного засобу. Якщо вони не дістануть людину з машини, то медики не зможуть надати їй допомогу. 

Якщо це вчителі, вихователі, спортивні інструктори, то їх важливо навчати, як надавати допомогу дітям. 

Коли ми працюємо з медпрацівниками, то вчимо їх надавати спеціалізовану підтримку життя. Їм викладають лікарі-анестезіологами, лікарі з невідкладних станів тощо. 

Про обладнання

Ми починали з двох манекенів, які купили в Америці. Загалом, намагаємося постійно купувати обладнання міжнародних класних брендів. 

На жаль, Україна наразі не виготовляє якісного обладнання (манекенів) для проведення навчань з серцево-легеневої реанімації. 

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Усе обладнання, яке ми використовуємо на заняттях, по-суті, є у аптечках поліцейських чи військових. Також ми використовуємо обладнання, яке повинно бути в їх аптечках, аби показати той рівень якості, до якого треба прагнути. 

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Олександр Корнійчук, інструктор Центру спеціальної підготовки

Якщо ми, наприклад, говоримо про джгути, то вони повинні бути українського виробництва, перевіреними часом, медиками та волонтерами. Або ж це повинні бути якісні джгути, на які є сертифікати у військових НАТО.

Важливо бути дуже обережними з матеріалами, які поставляються в Україні з гуманітарною допомогою чи через китайські сайти. Усе це може врятувати життя людини, але може й нашкодити.

Ми використовуємо лише якісні матеріали, проводимо навчання максимально реалістично, використовуємо імітатори крові, імітації поранень, травма-менів, на яких можна показати кровотечі.

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Фото з навчання поліцейський роти ТОР у Сумах

Про місію

Я завжди говорю, що це не робота, а війна з байдужістю. Війна зі страхом, що “я надам допомогу, а до мене будуть претензії”. Це війна з людьми, які кажуть, що не хочуть вчитися, а все й так знають.

Це війна з системою та структурою навчальних закладів, де домедична допомога викладається неякісно. 

Це війна за людське життя і кожного дня ми ведемо бойові дії. 

Я часто говорю, що “Чим більше нас, які знають, як надавати допомогу, тим менше їх – людей, які не знають, і не зможуть допомогти”

Коментувати

14 листопада 2019
13 листопада 2019
12 листопада 2019