“Я лише починав, але цього вистачило”: історія сумчанина про психостимулятори

0

Сьогодні, 26 червня, відзначають День боротьби з наркозалежністю. Ми записали історію сумчанина, який мав досвід вживання психостимуляторів. Адже за кожним споживачем наркотиків є його власна боротьба, переживання, страхи, перемоги та поразки. 

А також поговорили з соціальною працівницею громадської організації “Клуб “Шанс” Яною Марченко. Вона розповіла про те, як соціальні працівники допомагають сумчанам, які мають наркозалежність.

“Я лише починав, але цього вистачило”: історія сумчанина про психостимулятори

Перший раз я спробував наркотики у 17 років. Усе через звичайну цікавість. У мене були знайомі, які пропонували мені вжити наркотичні речовини. Якби не ці люди, у мене б не виникло цікавості. Тут соціальна залежність вийшла. 

Я вживав психостимулятори. Вони дуже розганяють — під ними людина постійно щось говорить, ходить. Але найгірше — «отхода». Коли тобі неймовірно погано і після всього в тебе болять кістки (якщо вже довго вживаєш). Ти хочеш «виправитися». Потім, з часом, летить психосоматика. Ти агресивний і дратівливий. Говориш людям усе підряд. Щастя зникає з твого життя. Ти деградуєш. Коротше, це страшно. Ти вигораєш. 

Коли я почав уживати, вже закінчив одинадцятий клас. Мене просто пригощали. У цілому, це були спонтанні рішення, тож я не витрачав на це свої гроші. Якби я підсів, уже б не вибрався. Я вживав не більше двох діб. Потім робив хоча б п’ять-вісім днів перерви. 

Кинути я захотів сам. Я не хотів втрачати себе і все, що є навколо. А люди мене підтримували. Скоро два місяці, як я не вживав психостимулятори.  

Про моє захоплення знали лише старі друзі, родичі не здогадувалися. А зараз ті, хто ще вживають, не роблять це переді мною, щоб я не зірвався. Я думаю, що залежність – це на все життя. 

Кидав отак просто. Зціпивши зуби. Знаходив радості, ділився своєю проблемою. Я не так багато й сидів на наркотиках. Так, були поодинокі випадки. Але весь січень я вживав. Стабільно раз на тиждень. Доба-дві. Воно і зараз інколи хочеться, але кажу «ти не повинен собі дозволити». Мене не можна назвати типовим наркозалежним. Я лише починав, але цього вистачило.

Незважаючи на те, що наш герой зміг впоратися із своєю залежністю самостійно, це, на жаль, вдається не всім. Для того, щоб допомагати людям з наркозалежністю впоратися з різного роду проблемами, існують громадські організації. Про одну з таких розповіла Яна Марченко – соціальна працівниця «Клубу «Шанс».

Яна Марченко

Наша організація надає послуги з профілактики ВІЛ серед ключових груп населення, зокрема, це допомога людям, які вживають наркотики. Ми надаємо їм тематичні консультації, інформаційні матеріали, видаємо чисті шприци, голки, презервативи, лубриканти, спиртові серветки. Проводимо тестування на ВІЛ та гепатит С. Також здійснюємо скринінгове опитування на туберкульоз. Якщо ми виявляємо у людини якусь хворобу, то перенаправляємо її до лікарні. Зокрема людей з ВІЛ ми направляємо до Обласного клінічного медичного центру соціально небезпечних захворювань, а при виявленні гепатиту – до Гепатологічного центру Медичного клінічного центру інфекційних хвороб і дерматології ім. Зіновія Красовицького. 

Усе це на умовах анонімності та конфіденційності, тож наші клієнти знають, що вони можуть анонімно отримати потрібні їм профілактичні матеріали або допомогу.

Також людям з наркозалежністю ми пропонуємо звернутися до програми замісної терапії або реабілітаційного центру. Звичайно, змусити ми не можемо, тільки запропонувати, проконсультувати, вмотивувати. Це особисте рішення кожного. Але, якщо хтось попросить про допомогу, ми не відмовимо. Серед наших клієнтів є люди, які проходять реабілітацію чи приймають замісну терапію та зрештою кидають вживати наркотики. І вже багато років не вживають. Але головне, все ж таки – їх власне бажання.

Ми намагаємося надавати і психологічну допомогу. Наприклад, інколи до нас приходять і говорять: «У родині на мене ніхто не звертає уваги, а ви завжди вислухаєте». Ми стараємося якось підтримати людину. Буває, клієнти навіть просять якоїсь поради в особистих питаннях. Ми всі живі люди, і ніхто ні від чого не застрахований. Найголовніше – це підтримка. А ми намагаємося допомогти, чим можемо. 

Діяльність, яку здійснює Яна Марченко в громадській організації “Клуб “Шанс”, стала можливою завдяки фінансуванню від  ДУ «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» в рамках виконання договору про закупівлю послуг у сфері охорони здоров’я та поставкам роздаткових профілактичних і інформаційних матеріалів, які забезпечує МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Коментувати
12 серпня 2020
11 серпня 2020
10 серпня 2020
07 серпня 2020
06 серпня 2020