Я обираю лікування замість вуличних наркотиків: три історії сумчан

0

Більше 10 років тому в Сумах почала діяти програма замісної підтримувальної терапії. Це – форма медикаментозного лікування людей, які страждають від наркотичної залежності. 

Щоденно пацієнти ЗПТ приймають замісний препарат: метадон або бупренорфін. Вони допомагають стримувати у наркозалежних потяг до наркотиків і не допускають синдрому відміни (“ломки”). 

Сама ж програма забезпечує не лише комплексне лікування хворого, а й впливає на безпеку та зниження рівня криміногенності в громаді, в якій той живе. 

Хворі на опіоїдну залежність, що є пацієнтами ЗПТ, перестають практикувати ризиковану поведінку, вживати ін’єкційні наркотики та залишати використані шприци, у них зменшується ризик зараження чи передачі інфекційних захворювань. 

Наркозалежні отримують реальну можливість не вдаватися до криміналу заради пошуку грошей на наркотики чи самих наркотиків. За великим рахунком, вони перестають наражати на небезпеку себе та соціум. 

Щодня замісну терапію у обласному центрі отримує близько 300 людей. Усі вони одного дня вирішили відмовитися від вуличних наркотиків і почали свій шлях боротьби.

Прочитайте три історії людей, яких об’єднало бажання кинути наркотики та докорінно змінити своє життя.

Я обираю лікування замість вуличних наркотиків: три історії сумчан

Ольга
На замісній підтримувальній терапії п’ять років

Я обираю лікування замість вуличних наркотиків: три історії сумчан

Я була вагітною, коли вирішила кинути вуличні наркотики та розпочала приймати замісну підтримувальну терапію. До цього жодного разу мені не вдавалося виносити дитину. Усі попередні вагітності зривалися. 

Моя вага в той час була 35 кілограмів. Коли я зараз дивлюся на свої старі речі – відчуття, що вони належали десятирічній дитині, а не дорослій вагітній жінці. 

Я вживала наркотики десять років. Почала колотися в своїх перших стосунках. Ми думали, що це весело і що нас не затягне. А воно зачепило. Мені постійно хотілося вколотися знову, а коли хлопець відмовляв – починалася істерика, я ображалася, плакала. Він погоджувався і коловся зі мною. Так я втягла і себе, і його. 

Потім були зірвані вагітності. Я просто фізично не могла виносити дитину, хоча дуже хотіла. Раз за разом лягала на збереження, проходила обстеження, але паралельно не могла перестати вживати наркотики. 

У якийсь момент останньої вагітності мені прийшло чітке усвідомлення, що цю дитину я не можу втратити. Я відчувала, що другого шансу в мене вже ніколи не буде. 

Так я вирішила стати на замісну терапію, виносила й народила здорового малюка. 

Уже п’ять років я не вживаю вуличні наркотики. Щодня я приходжу в наркологічний диспансер аби отримати препарати замісної підтримувальної терапії. Тепер мій ранок не починається з пошуку дози чи грошей на наркотики. Я живу звичайним життям – виховую дитину, стараюся трішки працювати, заробляти гроші.

Після всього, що я пережила, мене не лякає ні фізичний, ні моральний біль. Єдине, що було страшно – залишитися наркозалежною на все життя. Я боялася, що моїй дитині закинуть: “Та твоя мати наркоманка”. 

Я більше не хочу, щоб мене бачили в кумарах, щоб мені відмовляли у працевлаштуванні, щоб за спиною шепотіли сусіди. 

У той же час, я чітко усвідомлюю, що наркозалежність це хвороба. І я намагаюся пояснити це оточуючим. Не можна дорікнути людині, що “О, ти захворів на кір, сам винний”. Вам же не здається це дурнуватим, безсердечним чи нахабним? Так само і з наркозалежністю. 

Олег

На замісній підтримувальній терапії три роки

Я обираю лікування замість вуличних наркотиків: три історії сумчан

Я двічі відбував покарання в місцях позбавлення волі за вуличні наркотики. 

Коли я вийшов, зрозумів – третій раз я вже не сяду. Повертатися в тюрму не було ані сили, ні бажання. Дуже багато часу, шансів і можливостей було втрачено. 

Мені постійно не вистачало коштів. Наркотики взагалі недешеві. Це досить великі гроші, особливо, якщо ти ніде не працюєш. Кожного разу шукати фінанси ставало все складніше – на роботу не брали, а красти не хотілося. 

Щоранку я намагався десь заробити. Потім – знайти наркотики. Добре, якщо це вдавалося зробити до вечора. Наступного ранку все починалося знову. День бабака. Ні про що інше я не міг навіть думати. 

Після того, як я став на замісну терапію, то, у першу чергу, заспокоївся морально. У мене вже немає відчуття страху загриміти за ґрати. Я перестав боятися поліції, мені не страшно, що мене зупинять чи будуть перевіряти. 

З початком прийому ЗПТ я почав працювати. До цього знайти постійне місце роботи мені не вдавалося. Я кидав будь-яку справу, як тільки треба було вколотися.

Зараз життя стало більш спокійним. Я живу, як нормальна людина, знаючи, що кожного дня зможу прийти та отримати препарати в медичному закладі. 

Світлана

На замісній підтримувальній терапії п’ять років

Я обираю лікування замість вуличних наркотиків: три історії сумчан

Я вживала наркотики близько 20 років. Подружка кололася, нюхала амфетамін, а я з нею спробувала за компанію.

Близько п’яти років тому нам розказали, що можна стати на програму, почати приймати замісну підтримувальну терапію, відмовитися від вуличних наркотиків. І я, і вона погодилися. З того часу я на ЗПТ. 

Навіть якщо мені зараз принесуть повний шприц, я не вколюся, бо знаю, що зранку прийняла препарати. 

Я залишаюся “тверезою” вже п’ять років і не хочу починати все з початку. 

Раніше був постійний страх перед поліцією, проблеми зі здоров’ям, погане самопочуття. День починався з думки про наркотик, і закінчувався думкою про те, де його знову взяти. 

Зараз усе це в минулому. Один раз в день приймаю медичний препарат і живу нормальним життям. 

Скоро планую вийти на офіційну роботу. Вже маю одну пропозицію. Я відчуваю, що моє життя, моє здоров’я, мій психологічний стан змінилися на краще. Це мотивує мене не опускати руки та не здаватися. 

***

Наркозалежність – це хронічне, а за відсутності лікування – смертельне захворювання. На території Україні близько 15 років тому ввели програму замісної підтримувальної терапії – форми медикаментозного лікування людей, які страждають від опіоїдної залежності.

На Сумщині така програма працює вже більше 10 років і реалізується у вісьмох кабінетах ЗПТ у Шостці, Лебедині, Охтирці, Конотопі, Кролевці, Середина Буді, Бурині, Ромнах і Сумах. Загалом пацієнтами ЗПТ є близько 500 людей.  

У кабінетах ЗПТ працюють з двома видами лікувальних препаратів, які видають хворим на опіоїдну залежність: бупренорфіном і метадоном. 

Окрім цього, з клієнтами замісної підтримувальної терапії працюють фахівці громадської організації “Клуб “Шанс”. Саме соціальні працівники надають їм профілактичні послуги, консультують про передачу інфекційних захворювань, розповідають про шкоду наркотиків, проводять асистоване тестування на ВІЛ і гепатит С, роблять скринінг на туберкульоз. 

**Усі імена героїв змінені авторкою з етичних міркувань

Коментувати

21 листопада 2019
20 листопада 2019
19 листопада 2019