Як говорити на суспільно-важливі теми мовою мистецтва: розповідає Катерина Бабкіна

0

Цього тижня Суми відвідала українська письменниця, поетеса, сценаристка та драматургиня Катерина Бабкіна. Вона провела лекцію про інклюзивність у рамках освітнього проєкту “Школа культурного менеджменту”. 

Ми поговорили з Катериною про інклюзію в сучасному мистецтві, “Дуже особливу подорож” та книгу “Шапочка і Кит”. 

Як говорити на суспільно-важливі теми мовою мистецтва: розповідає Катерина Бабкіна

Я читала лекцію про реалізацію запиту на інклюзивність суспільства через мистецтво та через художній продукт. Разом з учасниками ми обговорили, які є підходи, що можна використовувати аби викликати у людини бажану реакцію та з якими труднощами може зіткнутись людина, котра вирішила займатися цією темою.

Інклюзія для мене – коли все абсолютно однаково доступне для всіх. Усі повинні мати змогу вчитися, перейти дорогу, подивитися виставу: починаючи від того, що у театрі мають бути пандуси та ліфти і закінчуючи наявністю тифлокоментаря для слабочуючих людей. Максимальна доступність ресурсів світу для людей з різними можливостями – ось що для мене інклюзія.

Я думаю, що світ належить нам усім і він має бути доступним кожному порівну. У мене загострене почуття справедливості та емпатії. Особливо я почала звертати на це увагу, коли пожила не в Україні. Я мешкала в країні, де ситуація з цим значно краща. Коли живеш у суспільстві, яке йде на багато кроків попереду, то починаєш розуміти, наскільки це важливо і наскільки там якісніше життя. 

Я створила проєкт, який існує вже п’ятий рік – “Дуже особлива подорож”. Це екскурсії для дітей, підлітків та дорослих з інвалідністю, які проходять під час Книжкового Арсеналу. Їх проводить молодь, яка попередньо пройшла навчання.

Як говорити на суспільно-важливі теми мовою мистецтва: розповідає Катерина Бабкіна

Чотири роки тому вийшла дитяча книга “Шапочка і Кит”, за допомогою якої ми планували зібрати мільйон гривень для фонду “Таблеточки” на лікування та підтримку онкохворих дітей. І це вийшло, хоча і не впродовж року, як ми хотіли з початку. 

Пишучи книгу, я хотіла щоб люди без остраху, без драми та трагедії дізналися про життя дітей з раком. І зауважили, що в них також є мрії, забавки, бажання, переживання. Важливо, щоб ми розуміли цих дітей, адже вони потребують нас, нашої допомоги, бути частиною нашого суспільства. Ми не можемо ні прийняти, ні допомогти тим, кого не розуміємо.

Життя триває кожну секунду, може закінчитись коли завгодно і як завгодно. Дуже важливо перейматися тим, щоб кожна його хвилина була наповненою, не була самотньою, незважаючи на те, що у людини рак, інвалідність, чи людина слабочуюча або слабозряча.

Інтегруючи суспільно-значущу тему в мистецтво, автор має чітко розуміти, що він від цього хоче, яка провідна ідея та про що говорить. Автор має свідомо робити це, якщо це в сферах його інтересів, якщо він відчуває запит від своїх читачів, глядачів і слухачів. 

Best list для сумчан від Катерини Бабкіної

Must read: Тарас Прохасько – “FM Галичина”, Ніл Ферґюсон – «Історія цивілізацій» та Деніел Канеман – “Мислення швидке і повільне”.

Ці книги важливі для сприйняття світу. Для розуміння себе і того, що відбувається довкола нас. Для вміння відстежувати, рефлексувати свої реакції та своє місце у цьому світі.

 Я слухаю мало музики, але якщо вдасться знайти, то дуже раджу послухати музику до вистави “Коріолан” у постановці Влада Троїцького. Для тих, хто ще не встиг відкрити для себе і дізнатися про неї, раджу послухати Квітку Цісик та “Карміна Бурана” – Карл Орф. 

Щодо фільмів, то я з нетерпінням чекаю, коли зможу подивитися “Додому”, він вже вийшов у кінотеатрах, проте я ще не дійшла до нього. 

Раджу подивитися останню стрічку Тарантіно – “Одного разу в Голлівуді”, якщо раптом ви цього ще не зробили. І мій улюблений фільм – старий і чорно-білий – “Касабланка”.

Коментувати
06 грудня 2019
05 грудня 2019