Як сумчанам зберігати спокій під час воєнного стану: лайфхаки від сумського психіатра

0

Тривога, паніка, страх, гнів, роздратування, розчарування, відчай… Кожен із нас по-різному відреагував на введення воєнного стану в Україні. Особливий правовий режим вже тиждень діє в 10 областях, в тому числі й на Сумщині. Чому люди починають панікувати та як можна вгамувати емоції пояснює лікар-психіатр Оксана Брезме. 

Як сумчанам зберігати спокій під час воєнного стану: лайфхаки від сумського психіатра

Емоційна реакція залежить від індивідуальних особливостей людини, пережитого досвіду і соціально-побутової ситуації, в якій вона знаходиться.

Приміром, молода сім’я з маленькою дитиною із середнім рівнем достатку, яка взяла квартиру в кредит, у зв’язку з нинішньою ситуацією, скоріш за все,  відчуватиме тривогу, паніку або відчай; людина середніх років, яка обізнана у військові справі, можливо займає керівні посади чи має досвід участі в яких-небудь військових операціях, більш схильна до дратівливості і гніву; мати, котра відправляє сина в армію, частіше відчуває страх. Але є і люди, які здатні нейтрально реагувати, про таких кажуть “міцні горішки”.

Часто люди скаржаться, що неконтрольовані панічні думки “атакують” вночі або перед сном. За словами психіатра, вони постійно крутяться в голові. Оскільки ми не можемо думати про кілька проблем одночасно, то вдень нам доводиться самостійно переключати увагу на інше.

Впродовж дня, поки потрібно писати звіти, проводити якісь розрахунки, організовувати діяльність чи просто виконувати хатні справи, ці турботи замінюють переживання про ситуацію в країні.

Вночі ж – зовсім інша справа. Вдень все відбувалося автоматично, без вашої участі, а ввечері заспокоїлися, ніхто нічого від вас не вимагає, не чекає, ви впоралися з усіма завданнями … І на першому місці опиняються панічні думки. У кожного свої, але завжди катастрофічні. Це неприємно, болісно, ​​це виснажує і знижує працездатність протягом всього наступного дня, – говорить Оксана Брезме.

Ось так про це розповідають в бесіді: “Я знаю, що повинен заснути, що вже друга година ночі, а мені прокидатися о 5-ій ранку. Знаю, що буду себе погано почувати і не зможу нормально працювати. Але думки самі лізуть в голову, намагаюся їх відганяти і думати про щось хороше, але нічого не виходить”. 

Справа в тому, що вранці, в обід і ввечері з цими думками ніхто і не намагався боротися, були інші турботи, потрібно нагодувати сім’ю, виконати всі завдання до завершення року, сконцентруватися на дорозі і т. д., а вночі домінанта змінюється, всі страхи, переживання, тривоги починають перебільшувати навіть незначні неприємності, а несуттєву невдачу подумки доводити до катастрофи. І вранці все за тією ж схемою.

Люди вчаться, якщо можуть, самотужки впоратися із цією проблемою. Якщо ж не вдається, то живуть з нею допоки не стабілізується соціальне життя.

Але, враховуючи загальнонаціональну ситуацію, може бути зовсім інший сценарій розвитку подій.

4 роки ми в стані очікування. 4 роки чуємо слова “анексія”, “РНБО”, “ОБСЄ”, “військовий конфлікт”, “добровольчі підрозділи”, яких раніше не було в лексиконі. А слово “волонтер” і зовсім змінило для багатьох свій образ. Згадайте, ще 5 років тому волонтерами вважали тих, хто добровільно допомагав покинутим дітям, хворим людям, бездомним тваринам. Ми уявляли добру, зайняту, трохи втомлену і змучену людину, яка безоплатно підтримує інших. Тепер, коли хтось вимовляє це слово, у багатьох (перевірено на практиці) образ близький до якихось військових подій.

Людина адаптується і до всього звикає. Новини стають більш нейтральними, ніж 2 роки тому, розмови на лавочці все частіше стосуються підвищення цін на газ і електроенергію, а не воєнних дій.

Нервова система людини влаштована так, що намагається максимально викинути з пам’яті те, що її травмує. Цей механізм потрібен для нормального функціонування, інакше зі стресом не впорався б ніхто. І от тільки-но завершився період адаптації – прозвучала фраза “воєнний стан”. Просто фраза, ще до прийняття, до підписання. Два слова. Для багатьох це стало тригером, кнопкою “пуск”, яка в один момент повернула всі спогади, всі раніше пережиті емоції, страхи.

До всього, ще є асоціативний компонент мислення (коли ми щось чуємо, то уявляємо це).

Слово “пиріг”, погодьтеся, навряд асоціюється з чимось чорним, з твердою вуглиною і запахом диму. А слово “війна”? Відчуваєте різницю? Навіть без будь-яких військових дій, воно має негативне забарвлення, воно веде до ланцюжка уявлень про лихо, страждання, смерті, небезпеки. Його важко асоціювати з чимось приємним або нейтральним.

Плюс до асоціацій додається літературне уявлення, спогади дідусів, бабусь, прадідів та особистий досвід.

Зараз важко знайти мікросоціальне середовище (сім’я + родичі + близькі друзі, знайомі), яке б не відчуло на собі негативні наслідки попередніх років.

Комусь довелося переїхати (або прийняти переселенця), хтось закрив бізнес (або втратив партнера), а хтось втратив батька (сина, брата, матір …). Як зауважує Оксана Брезме, усе це підсилює паніку і “надійно закріплює” в свідомості істину “мир – добре і безпечно, війна – погано і небезпечно”.

Так як тут не народиться паніці? Всі ті емоції, про які ми говорили спочатку, фізіологічні та зрозумілі. І було б дуже, м’яко кажучи, дивно, якби ми всі почали веселитися.

Як не піддаватися паніці

Рекомендації дуже прості. Перш за все, вони спрямовані на гігієну соціальних відносин і нормалізацію психоемоційного стану.

1). Завжди пам’ятайте, що крім негативних емоцій у нас є і позитивні.

Помічайте в собі весь емоційний спектр і ви побачите, що не все завжди погано, є світлі, радісні, і дуже радісні моменти.

2). Намагайтеся організувати свій день так, що б у вас був час на відпочинок.

Це не так просто, як звучить, але тайм-аут просто необхідний для збереження здоров’я і відновлення сил, які знадобляться на виконання наступних завдань.

Розплануйте день, нехай не по годинах, але хоча б за ступенем важливості кожного завдання. Намагайтеся дотримуватися плану. Щось завжди буде на першому місці, але ВСЕ на першому місці стояти не може.

3). Якщо вас почали долати сумніви, страхи, паніка, не приймайте рішень в цю хвилину.

Підскочив долар? Не варто бігти разом із подругою та купувати 8 мішків гречки або 10 пачок солі. Зупиніться і подумайте, чи реально вони вам потрібні? Рішення, прийняті в паніці, далеко не завжди виявляються правильними і необхідними.

4). Навчіться переключатися. Бажано опанувати це вміння до виникнення паніки.

5). Вийдіть з дому, просто прогуляйтеся містом з коханою людиною чи з кимось із рідних або близьких.  

Поговоріть. Подивіться на людей навколо, на те, що змінилося поки ви, опустивши голову, жили за принципом робота-дім-робота. Та й просто намагайтеся бувати на свіжому повітрі. Кисень і рух набагато кращі порадники, ніж переживання і страхи.

6). Частіше посміхайтеся. Спілкуйтеся і знайомтеся з новими людьми.

Будьте ввічливі, спокійні і толерантні. Цих порад дотримуйтесь, як у спілкуванні з близькими, так і з незнайомцями.

7). Запам’ятовуйте свої успіхи, а не поразки.

Помічайте позитивне навколо. Хваліть рідних частіше, можливо їм теж потрібна підтримка.

Коментувати

14 грудня 2018
13 грудня 2018