«Заборонена весна». Дивіться нові картини сумської мисткині

0

Зібрали в одну публікацію картини мисткині Софії Салецької. Частина з них – намальовані та залишені в Харкові, частина – створені в Сумах під час повномасштабної війни. 

Детальніше про кожну – далі. 

Софія

Маємо роботи двох періодів: «Демократія», «Що наснилося Вікентію Хвойці?», «Ми», «Травень» – харківські. Частина ж: «Заборонена весна», «Донбас», «Хто з нас смерть?», «Предки», «Емігранти»  – написані в Сумах. Тому варто говорити про них окремо. 

Що наснилося Вікентію Хвойці? Авторка Софія Салецька

«Що наснилося Вікентію Хвойці?» – мала б стати частиною триптиху. Хвойка – археолог, який відкрив трипільську культуру.

Я відчуваю велику любов до давніх цивілізацій, що існували й зникли. Колись в дитинстві я навіть хотіла стати істориком. Одного разу замислилася на тему, що відчуває людина, торкаючись чогось, що було заховано від людських очей сотні й тисячі років? Що сниться археологам? Ось, бачите мої мрії на цей рахунок. 

Що наснилося Вікентію Хвойці? Авторка Софія Салецька

Харківські роботи дуже різні, мені важко сказати, що вони об’єднані однією темою, просто, улюблене з того, що залишилося там. Сподіваюся, я до них ще повернуся. Можна казати, це довоєнні пошуки форми й виразності. Зазвичай, це були ночі після репетицій у театралці, після невдач і успіхів – своєрідний ескапізм. Особливе місце сьогодні для мене відіграє полотно «Ми» – на ньому я і моя найближча подруга Свєта, яка наразі десь дуже далеко, в Європі, майже без зв’язку.

«Ми». Авторка: Софія Салецька

«Травень». Авторка: Софія Салецька

Одна з найбільш «хуліганських» моїх робіт – «Демократія». «Прийшла» до мене вночі і я ледве дочекалася ранку, щоб сходити в книгарню за Конституцією України і зробити її тлом картини. Я вже навіть не пам’ятаю, яка подія слугувала поштовхом до створення. Робота вже давно не у мене, але місце у серденьку для неї лишається назавжди.

«Демократія». Авторка: Софія Салецька

У Суми я повернулася наприкінці квітня-початку травня і десь за тиждень душа не витримала. Перше, що купила тут – кеди та фарби. Аскетично основні кольори, аби було чим малювати. Першими народилися невеликі речі «Заборонена весна» і «Донбас». Це сублімація суму й болі, це найбільш воєнні роботи для мене. Робила їх довго, постійно закидуючи та перероблюючи.

«Заборонена весна». Авторка: Софія Салецька

«Заборонена весна». Авторка: Софія Салецька

«Донбас». Авторка: Софія Салецька

«Донбас». Авторка: Софія Салецька

Далі механізм запустився і вже «Хто з нас смерть?» пішла дуже легко, радісно. Ніби-то пересилила себе після застою, що стався зі мною у плані живопису у перші дні війни. 

«Хто з нас смерть?». Авторка: Софія Салецька

 Свої картини я називаю магічним реалізмом, або просто – метафорами. Щодо матеріалу, то це акрил на полотні або ДВП. Але я люблю поєднувати фарбу з чимось іншим. У «Демократії» це книжкові сторінки Конституції, в «Вікентії..» – нитки й дзвіночки.

Я певна, що мистецтво не треба розуміти, його треба відчувати. Загалом – це окремі переживання, втілені в полотнах. Тому я не знаю, як їх об’єднати однією темою. Але, мабуть, мені як художнику важливо говорити про вітальну силу людини, її сутності посеред великого світу. Я вірю в людину, вірю в жінку. Тому майже завжди зображую жіночі образи в обставинах, або, точніше, в просторі, з якого виходять, і який творять самі собою. 

На сьогодні, найболючіша для мене картина – «Емігранти». Вона про нас, про мене, про моїх близьких. Про усіх.

«Емігранти». Авторка: Софія Салецька

«Емігранти». Авторка: Софія Салецька

«Емігранти». Авторка: Софія Салецька

Ви колись бачили, як у перехожого на вулиці розривається торба з яблуками? А вони котяться,  котяться, котяться у різні боки, розбігаються, тікають, закочуються по закутках, ховаються там, доки їх не підхопить рука небайдужого або власника? Третій місяць я відчуваю себе, як той перехожий із тріснутим пакетом. Мої друзі розбіглися по закутках країни і Європи, когось підхопили, хтось все ще котиться у хаотичному русі й кінця-краю не видно. А я стою на перехресті, притискаю те, що лишилося і радію, радію, радію, бо все ще маю, що берегти.

Коментувати
28 червня 2022
27 червня 2022
26 червня 2022
22 червня 2022
21 червня 2022
20 червня 2022
18 червня 2022
17 червня 2022
16 червня 2022