Закон про зброю: думки сумчан

0

За роки незалежності в Україні врешті може з’явитися профільний закон про цивільну вогнепальну зброю. 

До цього часу придбання, зберігання чи використання зброї регулювалося лише інструкцією №622 МВС.

У листопаді 2020 року у Верховній Раді зареєстрували два законопроєкти: №4335 “Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї” і №4335-1 “Про цивільну зброю та боєприпаси”. Їх ключова відмінність в тому, що, основний проєкт забороняє пересування з короткостволом і використання для самооборони за межами дому.

Минулого тижня, 18 лютого, мали розгялнути обидва. Проте, їх розгляд відклали.

Ми поговорили з трьома сумчанами, які є власниками зброї, про те, яка зараз ситуація із українським законодавством, чи важливий Закон про зброю та що він може змінити. 

                            Віктор Пирогов, керівник Громадського Формування С.П.А.С.

Віктор Пирогов

Про досвід володіння зброєю

Знайомство зі зброєю почалося за студентських років, це була секція спортивної стрільби з дрібнокаліберної зброї на стадіоні Авангард. У той час, якщо не помиляюся, це було спортивне товариство «Колос», керівником секції була Медведєва Галина Василівна. Коли мені виповнилося 21 рік, я став «мисливцем» та придбав першу гладкоствольну рушницю. Ставлення до неї було суперечливим, бо застосовувати її можна було лише на полюванні, кола однодумців та розуміння використання не як засобу полювання не було.

У 25 років я придбав перший нарізний карабін, вже тоді почав шукати однодумців. На той час, люди, які хоча б якось практикувалися зі зброєю, загалом були колишніми військовими. 

Самоутворювалися малочисельні групи, які намагалися займатися цим напрямком. Для мене таким колом став сумський осередок «Українського козацтва». Люди, які його створювали, були ідеалістами-патріотами, багато уваги приділяли становленню національної військової традиції. Одним із них був сумський історик, краєзнавець та дослідник Олег Корнієнко.

Напередодні подій 2013 року в державі почалося певне гуртування людей навколо розуміння необхідності створення національних мілітарних рухів з метою створення сучасної національної  міліарної культури. Такі осередки почали виникати і в Сумах. Поступово створилася громадська організація «Стрілецько-практична асоціація Сумщини» (С.П.А.С.).

Почались аматорські тренування, пошук та облаштування  місць для їх проведення. Ми брали участь у заходах комунальних установ, державних інституцій і громадських ініціатив із первинної підготовки особового складу та занять «Захисту вітчизни». 

Із 2014 року в суспільстві з’явився запит на первинну підготовку населення щодо поводження зі зброєю та превентивні заходи з охорони громадського порядку.

На Сумщині було зареєстровано Громадське Формування з охорони громадського порядку та державного кордону «С.П.А.С.». 

Яка зараз ситуація із українським законодавством стосовно володіння зброєю?

Останні 23 роки держава користується Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів 21.08.98  № 622 яка пережила вже 19 правок, останню в 20 році.

Відверто, я не можу сказати, що мене, як власника зброї, надто обмежують у моїх правах. Безумовно, я не можу вільно реалізувати своє бажання займатися саме стрільбою з короткоствольної нарізної зброї, адже її не може мати цивільна людина. Зараз таку можливість має лише спортивний клуб. А створити спортклуб — дуже складний шлях. 

Це єдиний недолік, який я бачу. 

У той же час, я досить суперечливо ставлюся до можливості носити короткоствольну зброю. Мені складно стати на бік “за” чи “проти” цього пункту в новому альтернативному законопроєкті. Зброя — велика відповідальність, а на цьому етапі у суспільстві немає досвіду культури поводження зі зброєю, немає стрілецької філософії та розуміння.

Чи важливий Закон про зброю. Якщо так — чому?

  1. Україна — єдина держава в Європі, яка не має закону про зброю. Сьогодні, всупереч вимогам Конституції, порядок обігу цивільної зброї в Україні встановлений не законом, а підзаконними актами. Усе правове регулювання цієї сфери здійснюється Наказом МВС України .
  2. Уся цивільна зброя юридично кваліфікується як мисливська (навіть в дозволі на АК у вас буде вказано “мисливська зброя”).
  3. Відсутність належного правового регулювання і єдиних для всіх правил володіння та використання цивільної зброї, наголошую, позбавляє законослухняних українців дієвого засобу захисту свого життя та здоров’я від злочинних посягань.
  4.  Прийняття закону стане поштовхом та підґрунтям для врегулювання прогалин в законодавстві щодо обігу та застосування зброї.

У будь-якому разі, спочатку буде складно, але згодом ми адаптуємося.

Про культуру стрільб у Сумах

Становлення культури стрільб і масового стрілецького спорту в регіоні дуже обмежений, адже у Сумах немає сертифікованого майданчику для проведення офіційних заходів. 

У Сумах є комунальний спортивний тир, який є частиною ДЮСШ, і для великого загалу людей він є недоступним і непристосованим. Також є закритий  військовий полігон.

Дійсно, прийняття Закону буде поштовхом до появи сертифікованих місць для заняття стрільбами. Наразі ж це сіре поле, в якому люди намагаються використовувати зброю, як хобі, там, де нею не заборонено користуватися.

Наразі ми створюємо формацію, яка б дала змогу збиратися й реалізовувати своє бажання займатися вправами зі зброєю максимально законно і безпечно. Ми знайшли територію, упорядковуємо її та закликаємо людей долучатися до нашого громадського об’єднання, яке є некомерційним і неурядовим. 

Володимир Спасьонов

Володимир Спасьонов

Про досвід володіння зброєю

Моя історія знайомства зі зброєю почалася ще у 1985 році. Тоді мені батько вперше подарував дитячу рушницю.

Мій дідусь був єгерем, тож змалку я бачив мисливську зброю, слухав історії, вчив теорію, пробував чистити рушницю тощо. До повноліття я накопичував знання. 

Офіційно я став власником зброї у 21 рік: придбав рушницю й газовий пістолет. 

Зараз у мене є нарізний мисливський карабін калібру 22 LR і гладкоствольна рушниця. Із 2000 року я постійний член Українського товариства мисливців і рибалок.

Яка зараз ситуація із українським законодавством стосовно володіння зброєю? 

Наразі в Україні є лише “Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів”.

Тобто профільного Закону України про зброю немає. Але він повинен з’явитися й містити чіткі вимоги до людей, які хочуть придбати, наприклад короткоствольну зброю.

Я бачу європейський досвід, коли короткоствол використовують навіть мисливці. Уявімо, що тварина оскаженіла та почала кидатися. Зорієнтуватися, прицілитися й вистрелити з рушниці в ціль, яка дуже близько, — складно. Окрім цього, в ній можуть закінчитися патрони. Тож, у такі моменти, саме наявність пістолету може врятувати життя й здоров’я. 

Коли хтось говорить, що після прийняття Закону, люди почнуть стріляти один в одного, то хочу сказати — ніхто не піде вчиняти злочин із офіційно зареєстрованою рушницею чи пістолетом. 

Чи важливий Закон про зброю. Якщо так — чому?

Обіг короткоствольної зброї в Україні все одно є. Із пістолетів стріляють спортсмени та стрілки, є нагородна іменна зброя тощо. Закон України врегулює офіційні норми її придбання, зберігання та використання.

Також, було б непогано, аби в Законі про зброю продумали спрощений механізм створення стрілкових площадок. Наразі вони є в мисливських і стрілкових клубах, але в більшості випадках вони не зареєстровані. 

Про культуру стрільб у Сумах

У Сумах є певна кількість людей, які регулярно тренуються в стрільбі, але їх мало. Вони не просто хочуть володіти зброєю, а й вчаться дотримуватися правил безпеки, поводитися зі зброєю в невеликих групах, обмінюються досвідом. І культура береться саме звідси. А щоб вона з’явилася — потрібно постійно тренуватися. 

Для тренувань має бути офіційна територія, де можна стріляти, нічого не порушуючи.

Сертифікованих полігонів у Сумах немає. Людина, яка володіє зброєю та хоче постріляти законним шляхом, повинна стати мисливцем, заплатити офіційний внесок, придбати ліцензію на певний вид дичини та під час стрільб знаходитися на офіційних мисливських угіддях. 

Зброю треба знати на підсвідомому рівні. На мою думку, це як із водінням машини — треба постійна практика, інакше навички втратяться. 

Богдан Гейко, поліцейський

Богдан Гейко

Про досвід володіння зброєю

Уперше я спробував стріляти у 2014 році. Коли почалося проведення АТО, у Сумах стали набирати людей для виїздів на полігон. Там відпрацьовували переміщення малих тактичних груп, які складалися зі звичайного населення міста. Тоді можна було потренуватися з автоматом.

Другий досвід поводження зі зброєю стався у 2016 році, коли я пішов працювати в патрульну поліцію та знаходився на навчанні. Там ми стріляли з пістолету. 

Стрільба мене захопила, стала моїм хобі та хорошою можливістю відточити професійні навички. У 23 роки я придбав собі помповий дробовик 12 калібру. Уже в 25 купив першу нарізну зброю на платформі AR-15.

Яка зараз ситуація із українським законодавством стосовно володіння зброєю? 

Зараз взагалі немає Закону про зброю. Лише інструкція Міністерства внутрішніх справ України, яка першочергово спрямована на співробітників МВС, а не цивільних громадян. Її недостатньо.

У майбутньому Законі для власників зброї мають бути чітко прописані випадки самооборони. Для поліцейських є конкретні пункти, за якими можна використовувати службову зброю як для захисту, так і для сигналу тривоги, знешкодження тварини чи виклику допомоги. Для цивільного населення ці нюанси потрібно врахувати. Наразі в Кримінальному Кодексі прописані три пункти, коли людина не нестиме кримінальної відповідальності у випадках самооборони: при нападі групи людей; якщо нападник озброєний; при насильницькому вторгненні в приватну власність. Але конкретно про зброю уточнень немає. 

Окрім цього, важливо детально та чітко прописати всі заборони та обмеження.

Чи важливий Закон про зброю. Якщо так — чому?

Важливий. 

Наведу простий приклад. Є Кримінальний Кодекс, стаття 263 “Незаконне поводження зі зброєю”. А самого Закону про зброю не існує. Це суто правовий аспект, але його важливо враховувати.

Про культуру стрільб у Сумах

Цьогоріч я дізнався й познайомився зі “Стрілецько-практичною асоціацією Сумщини”. Тепер ми інколи виїжджаємо на полігон, тренуємося в поводженні зі зброєю.

Разом із місцевою владою, поліцією, військовими та громадськими організаціями вони проводять змагання зі стрільби. Це також дещо популяризує та розвиває культуру стрільби в області. 

Загалом, проблематично, що у Сумах немає розвиненої мережі тирів, різних офіційних полігонів тощо. Думаю, культура лише починає зростати.

***

Наразі нова дата розгляду законопроєктів невідома.

Коментувати
12 квітня 2021
09 квітня 2021
08 квітня 2021
07 квітня 2021