Життя без автоматів: адаптація бійців АТО очима психолога

0

Загартований збройним конфліктом захисник України повертається додому. З оркестром, оберемками квітів і сльозами радості на очах його зустрічають на мирній землі. Здавалося б, найтяжче випробування позаду, не здався, вистояв. Однак, шлях до перемоги лише починається. Як бійцям призвичаїтися до миру після війни якомога швидше і хто може в цьому допомогти «Трибуна» розбиралася разом із практичним психологом  КУ «Центр обслуговування УБД, учасників АТО та членів їх сімей» СМР Інною Яровенко.

Беата Куркуль Кордон ІІІ

Беата Куркуль Кордон ІІІ

Інна Яровенко психолог Центру допомоги учасникам АТО та їхнім родинам, боєць невидимого, радше підсвідомого, фронту. З атовцями, їхніми дружинами і дітьми вона працює вже близько року.

Інна Яровенко - практичний психолог КУ «Центр обслуговування УБД, учасників АТО та членів їх сімей» СМР

Інна Яровенко – практичний психолог КУ «Центр обслуговування УБД, учасників АТО та членів їх сімей» СМР

Воякам, які повернулися із зони бойових дій, Інна допомагає знайти себе у мирному світі, навчитися жити зі спогадами про жахіття війни та почати з «нуля», бо вони вже «не такі, як раніше».

Війна не може не змінити, – каже пані Інна. Люди, які на власні очі бачили смерть побратимів, спали, їли і жили під свист куль і залпи гранатометів, уже точно не ті, що були ДО.

Сказати скільки триває адаптація демобілізованих ніхто не береться. Усе залежить від багатьох психологічних факторів та індивідуальних особливостей людини.

Комусь вистачає місяця, хтось звикає до мирного життя за півроку, а дехто перебував у зоні АТО у 2014-2015-му, але відійти не може до сих пір. На цей процес впливає багато чинників: темперамент і стресостійкість людини, її готовність до відправки в зону бойових дій,  події, які вона пережила за період служби, оснащеність та місце дислокації підрозділу (нульова лінія чи позиції, віддалені від передової), кількість втрат, свідком яких став боєць, – пояснює психолог.

Пережити нерозуміння оточуючих і навіть найрідніших, почати нормально спати і прийняти те, що ти серед живих основні поствоєнні завдання демобілізованих бійців.

У військовиків, котрі повертаються із зони бойових дій, часто підвищена емоційність та дратівливість. Нерідко з’являються проблеми в стосунках з близькими, родичами, схильність до агресії. Виникає загострене почуття справедливості або провини за те, що вижив і не зміг врятувати товаришів по зброї. Також спостерігається порушення сну: він зовсім відсутній, недовготривалий чи досить тривожний, – розповідає Інна Яровенко.

Фронтовики 21-го століття: про що мовчать учасники АТО

На «цивілці» вони ще деякий час живуть за правилами війни. «Режим солдата» може раптово активуватися на масових гуляннях, коли після запуску святкового феєрверку екс-боєць АТО почне шукати укриття.

Така поведінка нормальна. Спрацьовує набутий інстинкт самозбереження, який рятував у «військовому» житті, – говорить психолог.

Фахівець рекомендує не намагатися змінити бойовий досвід чи забути все, а просто прийняти його.

Спокійно жити часто не дають біль втрати та провина за смерть побратимів. Не кожен і не завжди висловлює ці почуття, але, на думку психолога,  їх варто проговорювати й аналізувати.

Мучити себе думками – досить шкідливо. Проблема потребує вербального вираження. Бувають такі випадки, що рідні чи близькі кажуть бійцям щось на зразок «ну скільки про це можна говорити». А психолог готовий слухати розповіді військовослужбовця про пережиті події доти, доки він не усвідомить реальний ступінь відповідальності за те, що сталося. Цей аналіз допомагає зрозуміти, що учасник АТО не винен у загибелі побратимів.

Довіряють самому собі або тільки своїм. Деякі учасники АТО не хочуть взагалі згадувати про «військове» життя. Якщо й відкривають комусь душу – то таким, як самі.

З одного боку, учасник АТО розуміє учасника АТО краще. З іншого – переживання просто циркулюють,  наче у замкненому колі, бійці лише обмінюються ними, а інколи на пережиті епізоди нашаровуються додаткові історії з передової.

Конфлікт із мирним світом

Часто масло у вогонь підливає непідготовлена до зустрічі екс-військовика родина.

Поки учасник бойових дій знаходиться в зоні АТО не варто робити ремонт у квартирі чи будинку, щоб домівка не сприймалась як щось чуже і нове. Слід залишити оселю у такому ж вигляді, якою боєць бачив її перед відправкою на службу. Оновити дім краще разом, після повернення військовика, це ще й буде додатковим включенням демобілізованого у буденне життя, – радить Інна Яровенко.

До учасника збройного конфлікту не треба підходити ззаду, навіть якщо хочете обійняти.

У бійця може спрацювати захисна реакція, тому спершу треба покликати його, а вже потім торкатися, – зауважує психолог.

Також не варто «допитувати» військовослужбовця, але потрібно дати зрозуміти, що ви готові вислухати його і в будь-який момент він може поділитися своїми переживаннями.

Один раз запитайте: «Хочеш про щось поговорити?». Якщо боєць не готовий до такої розмови, то не наполягайте, але він має знати, що може на вас розраховувати.

Однак, надмірна опіка і турбота можуть завдати шкоди.  Іноді сім’я починає аж занадто «сюсюкатися» із вчорашнім захисником східних кордонів, мовляв, «ти навоювався, відпочивай». Боєць може відчувати себе зайвим і навіть безпорадним, бо ж рідня й без його допомоги обходиться.

Буває навпаки: наприклад, дружина відразу ж звалює на плечі демобілізованого гору обов’язків. Пояснює це так: «Поки тебе не було поруч я мусила робити все за двох, тепер твоя черга».

Часто «половинка» надто швидко віддає ці функції. Починаються конфлікти, і немає розуміння чому вони виникають, – підсумовує Інна Яровенко.

Нерідко «звичне життя» для атовців стає настільки чужим, що їх знову тягне на фронт.

Там вони відчувають себе потрібними, знають конкретні завдання, які треба виконувати, звикли, що ніхто не підведе, бо «один за всіх і всі за одного», – каже психолог. Коли ж повертаються сюди та ще й, наприклад, втрачають роботу, страждають від постійних конфліктів із рідними, то іншого виходу як повернутися туди, де тебе розуміють, атовці не бачать.

Бажання знов узяти до рук зброю підсилюють постійні нагадування на кшталт «скільки можна сидіти без роботи» або «треба знайти стабільний заробіток».

На фоні цього розгораються сварки і погіршуються стосунки в родині. Дружина не хоче, щоб чоловік знов покидав сім’ю і діти росли без батька. Чоловік думає, що на війні він зможе не лише заробити необхідні гроші, а й бути корисним. Знайти спільну мову чи бодай вислухати один одного без зайвих емоцій, налагодити конструктивну розмову допоможе психолог, – певна Інна Яровенко.

До психолога ходять лише диваки

Для американців, приміром, візити до психолога звична справа, але у «наших» людей такі походи чомусь асоціюються із зав’язаними сорочками, заспокійливими уколами і викликають панічний жах. Тож, на зустріч із психологом учасники АТО не поспішають. Інколи, навіть зрозумівши, що війна їх змінила, певні впораються з цим самотужки.

Багато людей просто не розмежовують поняття «психолог», «психотерапевт» і «психіатр». По-перше, слід усвідомити, що психолог працює зі здоровими людьми. Це фахівець, який готовий вислухати і допомогти, а головне  – спеціаліст, котрий не повчає і здатний сприймати тебе таким, як ти є.

Визнання проблеми половина успіху. Якщо людина звертається до фахівця з-під батога, а не має внутрішнього стимулу і бажання отримати фахову допомогу, то й ефект буде нульовим.

Адаптація бійців АТО очима психолога

Адаптація бійців АТО очима психолога

«Один в полі не воїн» – цю приказку учасники бойових дій часто беруть на озброєння, коли стають на захист вогневих рубежів, проте не хочуть адаптувати її до мирних реалій і діють за принципом «мої проблеми – суто мої турботи». Впоратися із тим чи іншим переживанням легше разом, – переконує Інна Яровенко.

Підтвердженням цьому є успішна апробація групових занять таких, як «терапія тишею».

Це своєрідний момент релаксу для учасників бойових дій. Годинку вони могли відпочити. Під звуки спокійної музики ми виконували розминку буквально від пальчиків ніг до голови. Таким чином люди мали можливість відволіктися від думок і переживань.

Інна Яровенко говорить, дієві психологічні вправи настільки прості, що часто їх спершу не сприймають всерйоз, а іноді – випробовують з цікавості.

Наприклад, у нас були групові лекційні заняття з емоційного контролю. Проте учасники не просто вислухали інформацію, а ще й отримали невеличкі домашні завдання. Один протягом тижня мав присідати, якщо відчував прилив гніву, другий – бити подушку, третій, коли назрівав конфлікт, повинен був зупинити опонента і сказати, що продовжить розмову через 10-15 хвилин, четвертий – віджиматися від підлоги, п’ятий – правильно дихати. Через тиждень більшість тих, хто виконував вправи, сказали, що вони справді діють, – розповідає психолог.

Подібні завдання можуть допомогти й відмовитися від зловживання спиртним.

Одного разу прийшов учасник АТО й каже: «Я ніби не зловживаю алкоголем, але випиваю – це не подобається моїй дружині й я готовий із цим «зав’язати» взагалі».  Я запропонувала йому виконувати таку вправу: коли виникає спокуса, перш ніж взяти чарку, треба зробити 15 присідань. Ми спочатку навіть трохи посміялися. За тиждень він розповів, що кілька разів поприсідав, а в більшості випадків вирішив стриматися і просто не вживати спиртного. От і результат.

Іноді краще підбирати вправи, враховуючи індивідуальні особливості, а ще експериментувати із різними методиками – не допомогла одна, варто спробувати іншу.

Адаптація бійців АТО очима психолога

Адаптація бійців АТО очима психолога

 Влітку до мене звернувся учасник АТО,  який більше року служив у зоні бойових дій. Він не міг нормально спати: довго засинав і часто прокидався. Тривалість сну була настільки малою, що чоловік постійно почував себе виснаженим. Йому не давали спокою спогади, снилися бої і побратими. Разом ми підібрали психологічну вправу, аби спробувати подолати безсоння. Людині вистачило однієї консультації й вже після першого експерименту чоловіку вдалося впоратися із проблемою, яка тривожила його кілька років, – розповідає психолог.

Тож, не варто залишатися із «флешбеками» один на один, вдаватися до самоізоляції чи сподіватися на сценарій «пройде само собою». Можна спробувати поділитися переживаннями зі співрозмовником-фахівцем, який допоможе привести думки до ладу і налагодити звичайний ритм життя.

Довідково:

Комунальна установа «Центр обслуговування УБД, учасників АТО та членів їх сімей» Сумської міської ради базується по вул. Г. Кондратьєва, 165/71.

Центр допомоги учасникам бойових дій

Центр допомоги учасникам бойових дій

Реєстратура: 050 107 94 53.

Психолог приймає щодня, крім суботи і неділі, з  8-00 до 16-00.

Коментувати

16 жовтня 2018