Яна Дирявська
10 записи

Паліативні хворі: люди, які для влади не існують

0

Кінець 2015 року. У Сумах немає жодного хоспісу чи паліативного відділення.

У міськраді затверджують Програму міського голови та депутатів ВО «Батьківщина» на 2016-2018 роки. Серед прописаних у ній напрямів роботи – підтримка та розвиток соціальної сфери. Один із пунктів цього напряму звучить так: «Створення хоспісу/палат паліативної допомоги». А наступний – «Реконструкція спортивного комплексу “Авангард”».

Минуло майже два роки. Трибуна.Суми спробувала підбити підсумки та з’ясувати, на якому етапі розвитку перебуває питання паліативної допомоги* у Сумах і чи є певні зрушення за цей час.

Вересень 2016 року. За інформацією управління здоров’я Сумської ОДА більше 12 тисяч жителів Сумської області потребують хоспісної допомоги: більше десяти тисяч мешканців області і обласного центру страждають на серцево-судинні захворювання, 132 особи хворі на СНІД і туберкульоз, інші – онкохворі.

Паралельно начальник управління охорони здоров’я Сергій Бутенко стверджує, що Сумщина – один із регіонів, де вже розроблена і готова до впровадження Програма розвитку паліативної допомоги на 2016-2020 рр. (якої, насправді, немає і до сьогодні).

Уже в жовтні 2016 року на сесії міськради профільний заступник міського голови Сум Степан Пак звітує про те, що відбувається у галузі медицини.

«… Ми не можемо зараз, не маємо такої змоги розташувати хоспісне відділення», – відповідає Пак на прохання прокоментувати ситуацію щодо паліативної допомоги у Сумах і пояснює це тим, що у лікарнях «ліжка, як оселедці зроблені» (Степан Пак, далі – С. П.): на одне припадає всього 3,2 – 4,3 квадратних метри замість 6 – 7 нормативних.

Логічним є питання, чи може господар знайти у своєму місті комунальне приміщення і зробити із нього хоспіс або облаштувати кілька палат лікарні для паліативного відділення? Достеменно відповідь на нього ми не знаємо. Та зі звіту Степана Пака дізнаємося інше: сьогодні паліативна допомога «є тільки в окремих районах» (С. П), та й «звітувати в районі легше, ніж звітувати у місті, тому що у місті ось воно, є і видно» (С. П.).

На це міський голова зауважує, що створити паліативне відділення або забезпечити «хоча б мінімальну кількість ліжок» – це завдання, яке необхідно виконати.

Квітень 2017 року. Розпочинається реконструкція стадіону «Авангард» за 18,5 млн гривень. Одночасно у Сумах стартує інформаційна кампанія #ЗнімайРожевіОкуляри, присвячена саме проблемі паліативної допомоги в Україні і Сумах зокрема. Реакція на неї у місті неоднозначна. Наприклад, деякі лікарі вважають, що така кампанія – це зневага до їх роботи, а управління – що насправді все добре, і переживати немає про що.

У серпі 2017 року створюється робоча група з доопрацювання Програми паліативної допомоги (це з тієї, яка була «вже розроблена і готова до впровадження» (Сергій Бутенко) майже рік тому, у вересні 2016 року).

Тим часом на «Авангарді» вже підготовлений майданчик із інженерними сітками під поле, зроблений навіс над трибунами, облаштовуються бігові доріжки.

Вересень 2017 року. У Сумах очікують арт-виставу «Оскар і Рожева Пані» – театральну історію про хлопчика з онкологією, якому залишилося жити кілька днів. У рамках вистави планується прес-конференція із залученням представників дитячого гематологічного відділення при Сумській обласній дитячій лікарні, управління охорони здоров’я, влади, громадськості та акторів.

Громадські активісти запрошують на прес-конференцію і завідуючу дитячого гематологічного відділення розповісти про потреби у дитячому паліативі, необхідність у створенні відповідного відділення.

Крім того, під час вистави мав відбутися благодійний збір коштів на потреби цього ж відділення. Зібрану суму благодійники хочуть передати завідуючій, але отримують відмову.

Лікарка аргументує це тим, що вона «цим займатися не хоче», що «дві помираючі дитини – це не потреба у створенні дитячого паліативного відділення», а «займатися цим мають волонтери і батьки, а не лікарі».

Натомність представниця іншої державної структури на прес-конференцію все-таки з’являється:

«Склалася думка, що дійсно паліативна допомога в нашій області, можна сказати, недоступна», – каже заступниця начальника УОЗ Надія Лисенко, аргументуючи свої слова тим, що наразі у Сумській області розгорнуто «мережу паліативної допомоги для дорослих хворих». А якщо точніше, то у шести районах відкриті відділення, «які можуть бути прикладом для інших» (Надія Лисенко, далі – Н. Л.).

Насправді із шести відділень, про які, напевно, і каже Лисенко, лише два так чи інакше можуть називатися паліативними. Це відділення при Краснопільській ЦРЛ і при Лебединській ЦРЛ. Інші, за даними, які зібрали представники Уповноваженого з прав людини, – або не мають медичної ліцензії, або є непрофільними. Тобто замість пацієнтів на термінальних стадіях захворювання, у них знаходяться просто люди поважного віку.

Що стосується дитячої паліативної допомоги, то, як каже чиновниця, у Сумському будинку дитини наразі 80 дітей, 20 із них потребують паліативної допомоги і отримують її. А решта – лікуються у педіатричних відділеннях. Не дивно, адже у нас «забезпечення ліжками педіатричними в спеціалізованих закладах більше, ніж у цілому в державі» (Н. Л.).

Цікаво, але головний лікар будинку дитини у відповіді на офіційний запит на інформацію зазначає, що у цьому медзакладі не надається паліативна допомога”, “паліативна допомога не визначена в завданнях діяльності будинку дитини”, а діти, які потребують паліативної допомоги, не входять до переліку контингенту дітей, що можуть бути прийняті до будинку дитини”.

Щодо педіатричних відділень, завдання медпрацівників у лікарні – лікувати. Більше того – у лікарнях обмежують період перебування пацієнта на стаціонарі. Людині, якій потрібна паліативна допомога, здебільшого лікування не потрібне. Їй необхідне знеболення, догляд і турбота цілодобово, а не лише два тижні до виписки.

Надія Лисенко не обходить стороною і питання Програми, про яку вже згадувалося вище.

«Ми працюємо над Програмою. Минулого року разом з облдежадміністрацією ми її розробили, але по тим стандартам, які існують, вона була розрахована майже на 100 млн. Але нам хотілося завершити ті медичні напрямки, які у нас були. Це екстренна медична допомога, – каже вона і додає. – Але у цьому році, будемо вірити, що ми сконцентруємо увагу на цій Програмі».

Ми теж віримо, так воно і буде, але до кінця року залишилося лише півтора місяці.

Листопад 2017 року. Минуло майже два роки з тих пір, як Програму міського голови затвердили.

«Авангард» за 18 млн реконструюють. А от щонайменш затвердженої Програми розвитку паліативної допомоги у області за два роки так і не з’явилося. В обласному центрі, як і раніше, всього два паліативних ліжка для дорослих, жодного – для дітей, немає хоспісів чи спеціалізованих відділень.

*Паліативна допомога є підходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей, у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта, через попередження та послаблення його страждань шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем.

Коментувати
27 червня 2022
26 червня 2022
22 червня 2022
21 червня 2022
20 червня 2022
18 червня 2022
17 червня 2022
16 червня 2022
15 червня 2022