Андрій Букін
28 записи

Про війну в інформаційному просторі

0

За останній час ми звикли чути про гібридну війну, про агресію московітів з різних флангів, у різних сферах. Але чим більше проходить часу, тим менше на це звертає увагу суспільство. Вже майже не говорять про події на фронті, забуваються про щоденні втрати і бойові сутички. Ветерани та волонтери стали чимось забороненим, як на фронті так і на великій землі. Куди поділася любов та повага суспільства? Бо пройшов лише рік, як ситуація почала змінюватися. 

Війна в інформаційному просторі

Насправді ж це і є наслідком тих бойових дій, які проводить московія через свою п’яту колону в країні. Сьогоднішня війна перейшла в активну фазу в інформаційному просторі. Паралельно з якою готують і приймають нормативне підґрунтя на вищих щаблях влади.

За поточний тиждень розірвалося декілька гучних інформаційних гранат у інформаційному просторі країни. Всі вони були підготовані та проведені, як заздалегідь сплановані спецоперації. Час вибраний так само влучно, перед прес-конференцією головнокомандувача. Це дозволило вкинути інформацію в інформаційне поле та зневолювати негативні наслідки – переключившись на перс-конференцію Зеленського. Тим самим інформація, яка не пройшла процесу обговорення, засвоїться у тому вигляді, в якої її подали.

Слід звернути увагу на діяльність псевдо блогера, який чомусь називає себе журналістом – лисого ган$дона. Що ж було зроблено такого критичного? Ну, взяв інтерв’ю у терориста і грець з ним. Але ніт. Це технологія, яка направлена на емпатію до ворога. Вона покликана поставити себе на його місце. Це інструмент, який дозволив недосвідченим українцям вчергове засумніватися у справедливості війни, розвити вчергове комплекс меншовартості. Майже чотири години ефірного часу пропаганди терористичного командира, пропагандиста і кривавого послідовника шовіністких поглядів московії – це злочин проти народу України. Це відверта пропаганда, замаскована під безвинне інтерв’ю. Але не дивлячись ні на що, відповідальності ніхто не понесе, тому як це послідовна політика верхівки держави. Інформаційна бомба вже рвонула, протидії ніякої не було. Наслідки побачимо згодом.

Друга інформаційна бомба – це звинувачення Порошенка у державній зраді. Її вчора озвучив одіозний нардеп від Сумщини Деркач А.Л. Вона так само, як і попередня направлена на руйнацію українського суспільства. Плівки не мають прямих доказів чи фактів продажу країни чи її інтересів, а всі підозри формуються на гіпотетичних твердженнях. Юридичних наслідків така справа не буде мати жодних, вона просто розвалиться в суді, натомість для суспільства це буде мати колосальні наслідки. Діючий президент продав країну, так може і війну він теж продав. І все, що було на фронті за п’ять років – то все було заради наживи, а не заради територіальної цілісності. Ось саме ці меседжі несе спайка подібних інформаційних бомб, які вибухають в інформаційному просторі. Поранених від таких атак набагато більше ніж поранених на фронті, після мінометного обстрілу. Ворог це прекрасно розуміє, тому і використовує своїх агентів впливу, для формування «нового» малороського бачення в українцях.

Час, вибраний для вкидування цих інформаційних бомб, був заздалегідь спланований і виважений сценаристами, які вибудовують нову модель поведінки у покірних українцях. Спочатку інтерв’ю терориста, який обґрунтовує свою правоту і право на вбивство, потім звинувачення попереднього головнокомандуючого і на останок, вчорашня прес-конференція Зедрента, який підтверджує всі вищеперераховані тези: «Мир за будь-яку ціну», «Порошенко винен в усьому», «Колишніх чиновників янукана, він не призначав», «ситуація важка, але стабільно контрольована».

Вчорашній день закриває марафон інформаційної хвилі, що направлений на свідомість українців. Задля їхньої дебілізації та прискорення процесу капітулювання перед ворогом.

Стратегія для нашої країни вже виписана та реалізується, нажаль москалями, а не українцями. А ми можемо лише боротися з тими сюрпризами, які нам готує ФСБ та п’ята колона в Україні, оперативно реагуючи на події. Як не прикро це констатувати, але стратегічно ми не здатні, на сьогоднішній день, чинити стратегічний опір окупанту.

Коментувати
30 вересня 2020
29 вересня 2020