Токар Олександра
4 записи

Писати про жінок

0

Ніхто не дискримінує тебе, якщо ти просто жінка. Дискримінація починається, коли ти темношкіра жінка, багатодітна мати, занадто юна жінка, жінка занадто поважного віку, бійчиня АТО, вдова, жінка-експертка і т.д.

Писати про жінок

Писати про жінок

Традиційне уявлення, що жінка має слухатися чоловіка, та соціальні норми чи стереотипи, які приписують чоловікам та жінкам певні ролі в суспільстві, можуть використовуватися, щоб виправдовувати насильство чи дискримінацію, називаючи їх видом контролю чи навіть захисту.

Бажання володіти та контролювати, переважно, жінок, може включати погрози, домагання, фізичне чи сексуальне насильство, обмеження свободи пересування, права на роботу, права розпоряджатися своїми грошима.

Ґендерно-зумовлене насильство не має вікових, соціально-економічних, освітніх чи географічних обмежень. Нормалізоване чи приховане насильство впливає на всіх.

Якщо говорити цифрами, то кожна четверта жінка у віці від 15-49 років за своє життя принаймні раз постраждала від фізичного чи сексуального насильства. Вдумайтеся.

За даними аналітичного звіту “Ґендерно-зумовлене насильство у регіонах України, що постраждали від конфлікту”, яке створило Фонд Народонаселення ООН, 80-90% тих, хто пережили насилля є саме жінки. Таке насильство може бути фізичним, сексуальним, психологічним, емоційним та економічним.

Багато випадків ґендерно-зумовленого насильства не реєструється через суспільний осуд, брак довіри до поліції та системи правосуддя. Більше того, як часто ви звертаєтеся до поліції через психологічний тиск чи постійне словесне приниження, маніпуляцію?

Справа в тому, що деякі види насильства не вважаються насильством навіть для жертв. Адже коли чоловік контролює фінанси, вільний час, кіно, прогулянки, коли говорить, що жінка занадто товста, негарна, нікому окрім нього не потрібна – це нормально. Для когось така система поведінки – ОКей.

Багато з тих, хто пережили ґендерно-зумовлене насильство продовжують мовчати через відсутність розуміння, що насильство – злочин та порушення їх прав.

У цьому випадку, роль медіа – ключова для зміни небезпечних стереотипів та підвищення обізнаності. Саме ґендерна нерівність стає причиною ґендерно- зумовленого насильства, особливо під час конфлікту та у постконфліктному суспільстві.

Писати про жінок, які пережили насилля

Саме писати, забуваючи про “жертв насилля”. Адже наділяючи людину статусом “жертви”, свідомо чи несвідомо ми не даємо їй шансу повернутися до попереднього способу життя. Тому про таких людей слід говорити як про тих, що пережили або перенесли насилля.

Писати нерозкриваючи особистість жінки, якщо вона сама не вирішила назвати справжнє ім’я. Окрім цього не наполягати на фото чи відео зйомці, не використовувати зображення сцен насильства.

Не розпитувати, не деталізувати насильство, не смакувати подробицями. Не виправдовувати кривдників. Навмисно чи ненавмисно не нормалізувати насильницьку поведінку. Якщо чоловік чи жінка були в стані алкогольного сп’яніння, відчували ревноші, мали посттравматичний стресовий розлад чи інші проблеми зі здоров’ям – жодна з цих обставин не виправдовує насильство.

Зосереджуватися на особистості без розкриття особи. Писати чим жінка займається в житті. Чим захоплюється.

І розуміти, що людина може відмовитися називати своє ім’я, відмовитися від розмови з вами на будь-якому етапі, відмовитися відповідати на будь-яке ваше питання, відмовитися від фотографій і відеозйомки. Таким є її право.

Писати про жінок

Писати про те, що середня зарплата українок у 2014 рокі склала три четверті зарплати чоловіків, у той час, як пенсія жінок склала лише дві треті пенсії чоловіків.

Писати про жінок, адже 8.5% особового складу Збройних Сил України – жінки. А на кінець 2016 року майже 50 тисяч жінок служили в ЗСУ, з них 2 тисячі – бійчинями.

Писати про жінок, адже залученість жінок до миротворення підвищує тривалість мирної угоди щонайменше на 20 відсотків, а ймовірність тривалості протягом 15 років – на 35.

Писати про жінок, бо в Україні 63% внутрішньо-переміщених осіб – жінки.

Писати про жінок на рівні. Не принижувати, не зменшувати важливість, не порівнювати з чоловіками, не виправдовувати чоловічим характером.

*Матеріал підготовлений за рекомендацією для медіа щодо висвітлення  ґендерно-зумовленого насильства в Україні. ООН ЖІнки в Україні.

Коментувати

20 лютого 2018
19 лютого 2018