Опарій Яна
11 записи

Що приховує Київ підземний

0

Ви знали, що утримує схили Києва? А як започаткувалася дигерська урбаністична культура? А про трагедію під час виступу Пола Маккартні в Києві чули? Ооооо, ну не розкисайте. Зараз усе повєдаю. Єдине, чого не вистачає цій історії – кінорежисера зі знімальною групою.

Занурюємося в підземний Київ. Фото автора

Занурюємося в підземний Київ. Фото автора

Записал вас 🙂 Вашего гида зовут Олег. Встречаемся в 13:00-13:10 на выходе из метро Днепр (за турникетами внизу в вестибюле), там будет собираться группа вы сразу узнаете вашего проводника. С собой возьмите или наденьте одежду, которую не жалко испачкать. Штаны желательно одеть не спортивные, а с ремнем. Бахилы для защиты ног от воды и фонарики мы вам выдадим.

Цього листа я отримала на пошту того ж дня, коли вирішила спробувати щось нове.

Драбина не діставала до гори, тому всі, хто спускався в люк, трималися міцно на руках, поки знаходили ногами перші східці. Спускалися по черзі, не поспішаючи. Опинившись під землею одразу панічно вмикали ліхтарик.

Фото автора

Фото автора

50 метрів ходьби зі зігнутою спиною – і вже відчула себе акторкою будь-якого фільму, де рятуються потопаючі.

Добре, що всім видали гумові чоботи, – подумала я, стоячи у воді в підземному тунелі з групою незнайомих людей.

Фото автора

Фото автора

У таких чоботях, до речі, рятували Чорнобильську АЕС і мій тато ходить на рибалку. Ми чекали на гіда. Загуркотіла кришка люка й з’явився хлопець років двадцяти шести з ліхтарем на лобі.

Знайомтесь! Це Нікольська дренажна система, будівництво якої завершено в 1916 році.

Усі оглянулися навколо. Навіть з десятьма ввімкненими ліхтарями стояла темінь. Відчувалася сирість, а зі стін капала вода. На вході у звужений тунель лежала іграшка. За легендою, троє братів, які першими відкрили цю систему, залишили тут плюшевого ведмедя і підписали “Digger Brothers”. Кажуть, що це вже четверта іграшка з тих часів, попередні – відсиріли, але традиція залишати іграшку в тунелі, як талісман, залишилася.

Чи то миша, чи то щур на вході в систему. Фото автора

Чи то миша, чи то щур на вході в систему. Фото автора

Гід Олег коротко розказав план екскурсії й ми рушили за ним.

Нікольська дренажна система – не каналізація 🙂

Старовинна дренажна штольня налічує близько трьох кілометрів підземних ходів на двох рівнях. Місцями доводиться пригинатися, а то й повзти навколішки. Земля в цій місцині дуже насичена водою, що може привести до виникнення зсувів. Для штучного осушення ґрунтів у глибині гори побудовані дренажні галереї.

Найкрасивіша з них –  Каскадна. Схожа на справжню картинну галерею. На стінах сформувалися візерунки з жовтого осаду, що збирається у нас в чайниках під час кип’ятіння води. Це єдине місце, де охочі наважуються дістати телефони й влаштувати  мініфотосесію. Якість нікудишня, але видно форму поверхні.

У цих підземеллях започаткувалася урбаністична культура дигерів. Нині в столиці налічується близько 120 дренажно-штольневих систем. Усі вони служать для утримання схилів, на яких стоять споруди.

Також під містом є бомбосховища, кабельні колектори, теплотраси, штольні, підземні річки, зрештою, метрополітен.

Гід каже, ми в безпеці

Зараз проходимо під Печерською Лаврою і парком Слави.

На горі щось голосно загриміло. Усі пересахнулися.

Не хвилюйтеся, це по люку проїхала машина. Небезпека пізнається за кількома ознаками. Спочатку рівень води починає непомітно підійматися. Потім вода починає замулюватися, з’являється купа сміття, а вже потім ззаду насувається стіна води, від якої врятуватися неможливо, хіба що ви в цей час вже виповзаєте з люку.

Поки що відомий єдиний нещасний випадок. У 2008 році, коли приїжджав до Києва Пол Маккартні, дві молоді пари не подивилися погоду й полізли в систему. Пішов сильний дощ. Одна пара встигла врятуватися. Інша – ні. Власне, по тій же причині екскурсії проводяться, коли вже зійшли сніги.

Місце, де постійно йде дощ

Гід попередив, що 200 метрів доведеться повзти навколішки, тому рюкзаки треба одягти на груди. Так і зробили. Повзли по воді, руками відчували каміння. Прохід вузький. Дві таких Яни б вже застрягли.

Це були останні півгодини екскурсії і вже дуже хотілося світла й простору. Я – не клаустрофоб, але дві години під землею починають морально пригнічувати. Не факт, що те саме відчували інші, чула тільки, як під носа матюкалися, коли боляче билися головою.

Важкувата дорога по тунелю. Фото автора

Важкувата дорога по тунелю. Фото автора

Важкувата дорога по тунелю. Фото автора

Важкувата дорога по тунелю. Фото автора

До фінішу дісталися всі. Брудні, втомлені, але задоволені. Виповзли ми з іншого люку, трохи далі від станції Дніпро.

Екстремальна екскурсія тривала 2 години, за цей час пройшли близько 2,5 кілометрів під землею, подивилися на світ очима дигерів, дізналися багато нового про будівництво й експлуатацію підземних систем, підкачали ноги.

ВАЖЛИВО: якщо раптом надумаєте повторити, не рекомендую:

  • тим, кому менше 18 років
  • клаустрофобам
  • хто не зможе пролізти в звичайний каналізаційний люк.

І, не переймайтеся, вам буде, про що слухати в підземному Києві, адже я переповіла далеко не все, тільки малюпусічку з того, що розказував Олег. До речі, київський метрополітен, за його словами, добре побудований для евакуації. Про це вам теж розкажуть.

Коментувати

23 травня 2018