Дзвінка Марія
4 записи

У горах – все просто

0

Мені пощастило, що найближче оточення – travel addicted. Нам справді подобається поміщати тиждень життя у наплічник, забувати про смартфон, гарячу ванну, мамині вареники з вишнями. Ми готові митись у крижаному струмку, спати в спальнику, харчуватись згущеним молоком з банки. Насправді, нічого надзвичайного, адже кожен ловить кайф по-своєму. Ми – ось так.

У горах – все просто

Щойно випадає нагода – купуємо квитки на улюблений потяг “Київ-Рахів” і тікаємо в гори. Так сталось і зі святкуванням Нового 2018 року. Домовились з уже знайомим гуцулом за оренду притулку “Перелісок” на Свидовці, склали простеньке меню, закупили їжу, зібрались – і провели три дні серед снігів на висоті 1300 м над рівнем моря. Мобільного зв’язку фактично не було, помитись у душі можна було лише після підігріву дровами бочки з водою, закип’ятити воду на чай/каву займало дві-три години, спали на дерев’яних нарах у спільниках. У чому щастя? У тому, що відчуваєш. Хочеш бути щасливим – просто будь.

І в горах відчуваю себе максимально круто.

У горах – все просто

У буденному житті не встигаю звернути увагу на дрібниці, які роблять мене щасливою. Постійно біжу, нервуюсь, втомлююсь. Не вдається сфокусуватись на собі і своїх відчуттях, зупинитись, звільнити мозок від думок, просто подихати. А ось гори – інша річ! Тиша, розміреність, спокій. Краса. Простота. Ніяких турбот. Усе, що так хвилює у буденності, стає незначним. Значення має лише те, що відчуваю саме зараз. Ніби не існує минулого і майбутнього. Тільки ця мить.

У горах – все просто

Карпати – місце сили, натхнення та оновлення. Там огортає відчуття свободи. З’являється бажання жити і творити. А все тому, що я просто “вимикаю” мозок і “вмикаю” серце. Тут не треба аналізувати і багато думати, достатньо довіритись інстинктам і відчуттям, дозволити емоціям вийти на перший план. І тоді я усвідомлюю, що все, що відбувається зі мною – мій вибір. Я пускаю у своє життя тільки те, що хочу. А якщо це мій вибір, то на що жалітись? Не подобається щось – відкинь. А решта – то моє.

У горах – все просто

Хотіла б уміти вимикати мозок у Києві… А поки що – тікаю в гори. Частіше б!

Коментувати

23 травня 2018