Опарій Яна
9 записи

Закопане чи Буковель?

0

Востаннє відчувала подібне в п’ятому класі, коли вперше проїхалася на гумовому колесі з височенної гори. Швидкість набрала настільки високу, що після удару колеса об зрізане дерево, я ще секунд десять летіла носом по снігу прямісінько в очерет, що ріс попід озером. То само довелося відчути в Закопаному.

Закопане чи Буковель?

Усі перший раз роблять щось не так. Навіть, якщо вам здається, що ви ідеальні завжди й у всьому, соррі, але це самообман.

Три мушкитерихи з’явилися на горі. Я з сестрою мали лижі, мама – санки у вигляді великої пластмасової тарілки.

З гори майже під 90 градусів усі лижники спускалися без проблем, заїжджали на трампліни, у повітрі робили перевороти й впевнено з’їжджали вниз до сітки, за якою починався дрімучий сосновий ліс. Підіймалися на підйомнику й повторювали свої викрутаси.

Десять хвилин ми просто дивилися. Картина нас, м’яко кажучи, насторожила. Хоч інші літали по ній зі швидкістю вітру, ми вагалися ступити й крок.

А де нормальні гірки й нормальні лижники? – подумала я.

Сестра перехопила думку:

Ян, а поляки хіба ніколи не падають на лижах? Це точно гірка для аматорів?

Ми ще раз запитали, чи наші квитки на цю гірку, отримали ствержувальну відповідь і вирішили пробувати.

Першою поїхала я. Щойно відштовхнулася – і світ зупинився. Здавалося, мене зараз чують не тільки в усіх Татрах, але й далеко в Альпах. Палки виявилися непотрібними, бо їх не думаючи викинула, коли швидкість набрала, мабуть, 100 кілометрів за годину. Підсвідомо розуміла, що ще трохи, і треба падати, аби не вилетіти через сітку в сосни. Без особливих вмінь керувати лижами на крутих спусках я ледь звела ноги до купи, і встигла зігнути коліна. Та це мене не врятувало. Обрала момент, на одному з пагорбів підлетіла трохи вище й навмисно звернула масу тіла направо. Довго котилася, коли зупинилася, лижів на ногах не було.

Фото автора

Інші лижники трохи піднапряглися, почали поглядувати в мій бік, але остаточно припинили катання, коли рух почала сестра. Завжди знала, що вона добре співає, але що так мелодично кричить, навіть не здогадувалася.

Горлання Ксюхи ставало ближчим, а коли обернула голову, зрозуміла, що вона або перекинеться через мене, або, якщо не впаде, то долетить до тієї сітки. Руки з палками тримала випрямлені в різні боки. Ноги то сходилися, то роз’їжджалися до слабенького шпагату. Якби мала крила, вона б злетіла. Точно! А так, тільки впала на бік, щоб призупинити цей “безпрєдєл”.

До неї під’їхав якийсь чоловік, по дорозі зібрав лижі й палки, допоміг підвестится, і польською порадив тут більше не кататися.

Сестра не зрозуміла, лише подякувала й почала сунутися до мене.

Я подумала, якщо ти змогла, то й я зможу, – Ксюха ледь пересувала ноги.

Пішли вниз, – кажу, – скористаємося підйомником.

Охоронець внизу супроводжував нас суворим погялдом. Вставив такого прочухрана, що відбило бажання кататися на лижах взагалі.

За таке належить заплатити штраф, – волав він до нас. – Ви створили небезпечні умови для інших учасників руху!

Ми не знали, що це гора для професіоналів.

А на касі як вам квиток продали? Ви казали, що аматори?

Ні, просто попросили абонемент на день. Мабуть, у мене обличчя професіонального лижника.

Підіймайтеся, і йдіть на іншу горку. Там далі. І більше не приходьте.

Вигнанці ми, подумалося. Та не так просто було нас позбутися. Мама побачивши, що ми благополучно спустилися, вирішила не відставати й з’їхати на санках. Лижники вже чекали нового екшену. Охоронець виходив із себе! Добре, що ані мама, ані сестра не розуміли польської, тільки усміхалися.

Ми таки знайшли нормальну гірку для нормальних лижників. Синці сходили тиждень.

Фото автора

Перші враження від Закопаного

Розташоване біля підніжжя Татр, місто здається невеликим, поки не піднімешся на фунікульорі високо в гори. Своїми пейзажами нагадує Яремчу, але в ній усе близько, і водопад, і гори, і сувеніри, і визначні місця, а от в Закопаному треба мати машину, щоб побачити щось, крім гір. За розвитком інфраструктури Закопане

Важливо правильно обрати дати для поїздки й місце, де зупинятися. У грудні й січні – більш людяно. Особливо, багато туристів, бо поляки надають перевагу лижному курорту в Хорватії чи Словеччині. У лютому – спокійніше. Краще зупинятися подалі від центру й поближче до гір.

Національну кухню скуштувати можна на кожному кроці, вибір великий, тому завчасно моніторити в гуглі, що спробувати й з’їсти з місцевого, не варто. Із популярного – запіканки (велика булка з горячею начинкою, переважно сирною), плацки (великі драники), гофри (бельгійські вафлі з різними солодкими начинками, можуть бути з клубникою, морозивом, шоколадом, згущиком).

Фото з інтернету

Фото з інтернету

З перших страв спробувати не страшно журек (польський суп на заквасці, що нагадує білий борщ), бігос (капуста зі свинними ребрами й чорносливом або копченими ковбасками).

В середньому обід обійдеться 7-8 євро.

Важливе про Закопане, якщо вже надумали поїхати

  • Поїздка в Закопане може вийти бюджетнішою, ніж у Буковель. Два популярні місця для тих, що не люблять самотність і надають перевагу більш гучному й урізноманітненому відпочинку.

Дістатися в Закопане з України можна потягом або автобусом. Звичайно, якщо маєте біометричний паспорт. Спочатку до Кракова, а тоді автобусом або електричкою до самого Закопаного.

Якщо не брати до уваги вартість квитків, то сам відпочинок на 5 днів у Закопаному вийде дешевше, ніж у Буковелі – на трьох близько 300 долларів разом з проживанням, харчуванням і катанням на лижах. У Буковелі витратила б цю суму, якби жила й каталася сама.

  • Щоб побачити цікаві місця, доведеться орендувати автівку або коней з саньми. Краще перше. Скажімо,заповідник Морське око – гірське озеро, знаходиться у 20 кілометрах від Закопаного.
  • Плануйте кошти на сувеніри. У Закопаному є довга пішохідна вуличка Крупувки, де продається все, хутра, мед, дерев’яні вироби, одяг, вінки, ковдри.
  • У Закопаному багато костелів і храмів. Костел Святого сімейства, костел Богоматері Ченстоховської, каплиця святих мучеників Андрія і Бенедикта, каплиця Серця Ісуса в Ящурувке, костел Святого Антонія Падуанського.

Авжеж, в Польщі існують і дешевші варіанти лижного курорту, як і в Україні. Зазвичай такі місця ще кращі, бо немає людей, ну хіба трохи, менше магазинів й тихо-тихо. Сам на сам з горами. Пиши, ходи, катайся, падай, вставай, знову падай, дихай, фотографуй, запам’ятовуй, живи.

Про пригоди в польських Татрах в матеріалі “Наречена в польських горах”.

Коментувати

20 лютого 2018
19 лютого 2018