Олексій Загребельний
1 записи

І знову за ліки гроші

0

Останнім часом, особливо у контексті впровадження реформ у державній медицині, доволі часто доводиться чути про хронічне недофінансування медичної галузі. Зі слів більшості медиків та опонентів цих реформ, оздоровити систему охорони здоров’я (вибачаюсь за каламбур) можливо лише за умови виділення додаткових бюджетних коштів. Грошей ні на що не вистачає: ані на зарплатню персоналу, ані на харчування пацієнтів, ані на медичне обладнання, і тим більш – на ліки. Мовляв, усі біди через гроші, а точніше – через їх катастрофічну нестачу.

Мантра про безкоштовність

Де-факто, державна медицина вже давно не є безкоштовною, принаймні для нас – пацієнтів. Абсолютно всі, хто стикався з проблемами зі здоров’ям, хоч власним, а хоч когось з близьких, розуміють, що медичні послуги – одні з найбільш вартісних послуг, за якими їм доводиться звертатися до державних інституцій. І це попри те, що де-юре, у ст. 49 Конституції України написано щось на кшталт мантри про те, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога нам має надаватися безоплатно.

Тобто йдіть, любі українці, до лікарень, і буде вам там здоров’я, яке тільки забажаєте. Але, на жаль, скільки не повторюй цю мантру, здоровішим не станеш.
У цьому місці було б доречним згадати відомий народний вислів про когнітивний дисонанс, причиною якого є паркан із непристойним написом та дрова, що за цим парканом лежать, але повернімося таки до грошей.

Грошей медицини як окремого їх виду в природі не існує, бо як і всі бюджетні кошти, вони з’являються у державній казні завдяки нашим податкам. Тому, особисто мені не байдуже, як саме ці гроші використовуються державою, а точніше тими структурами, закладами, установами, працівники яких, до речі, також отримують зарплатню за кошти платників податків.

Саме така моя особиста позиція спонукала мене у черговий раз нагадати собі та всім, кого це цікавить, як же саме використовують бюджетні гроші заклади охорони здоров’я. Нагадаю, це при тотальному недофінансуванні (за версією чиновників від медицини).

Найкраща ціна

Для початку поставлю доволі прості запитання. Як поводять себе люди або родини при вкрай обмеженому сімейному бюджеті? Це коли треба за квартиру заплатити, продукти придбати на кожен день, дітей одягти, ще й на відпочинок щось відкласти. Звісно ж, вони намагаються зекономити наявні гроші: не роблять зайвих покупок, економлять воду та світло, вибирають товари та послуги за нижчими цінами тощо.

А як поводять себе заклади охорони здоров’я при, м’яко кажучи, скромному фінансуванні? За логікою – так, як і у випадку з грошима сімейного бюджету. Але, то за логікою. Насправді, досвід моніторингу закупівель ліків закладами охорони здоров’я завдяки платформі Wiki Liky свідчить про те, що відповідальні за закупівлі особи більшості лікарень області керуються зовсім не логікою. А ще мають інші мотиви та своє власне бачення щодо принципів використання бюджетних грошей.

Для прикладу наведу просту, але показову закупівлю левофлоксацину – антибіотика, що доволі широко використовується при лікуванні інфекцій дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, пневмонія), ЛОР-органів (синусит, отит), сечовивідних шляхів, нирок, статевих органів тощо.

Аби не бути упередженим, дозволив системі самій визначити найдорожчу ціну за одиницю левофлоксацину, що була сплачена постачальникам за період січень 2016 – червень 2017 року. За версією Wiki Liky лідером (не в кращому сенсі цього слова) автоматично стала Сумська обласна клінічна лікарня. Тут ціна за один флакон Лефлоцину (розчин левофлоксацину для внутрішньовенного введення 150 мл (750 мг)) склала 159,84 гривні.

Закупівля без відкату – гроші на вітер

Детальний аналіз показав, що обласна клінічна лікарня за останній час здійснювала три процедури закупівель Лефлоцину. Та всі – за найвищими цінами, у порівнянні з закупівлями ідентичної форми випуску цього лікарського засобу іншими закладами охорони здоров’я області.

Другий факт, на який не можна було не звернути увагу, – це те, що всі закупівлі Лефлоцину обласна клінічна лікарня здійснила у одного й того ж самого постачальника – ТОВ Медичний Центр “МТК”. Можна багато висувати версій щодо причин таких стійких партнерських стосунків замовника Лефлоцину та його постачальника, але я на всяк випадок переконався, що ТОВ Медичний Центр “МТК” не є монополістом поставок саме цього препарату на ринку України.

Як і очікувалося, заклади охорони активно закуповують такий препарат у інших постачальників. Але вишенькою на торті мого аналізу стало порівняння двох закупівель абсолютно ідентичного за формою випуску Лефлоцину (розчин левофлоксацину для внутрішньовенного введення 150 мл у пляшці), здійснених обласною клінічною лікарнею та обласним спеціалізованим диспансером радіаційного захисту населення. Дата проведення цих закупівель одна й та сама, а ось ціна за одиницю різниться більш ніж на 60%.

А тепер задачка з усіма відомими (для кмітливих та не дуже):
Загальна вартість закупівель Лефлоцину обласною клінічною лікарнею складає 141 тисячу 820 гривень. На ці кошти лікарня придбала 895 флаконів цього препарату. Якщо б ці 895 флаконів були придбані за такою ж ціною, як закупив обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, заклад витратив би 85 тисяч 732 гривні. Увага, питання: куди подівалися 56 тисяч 88 гривень, які лікарня переплатила ТОВ Медичний Центр “МТК” за Лефлоцин?

Гроші – в кишенях, а ліки – …?

Насправді відповідь на це питання не має особливого значення. Бо справа тут не у цих 56 тисячах, на які вже ніколи не будуть закуплені потрібні пацієнтам ліки. Це крапля в бурхливому потоці бюджетних коштів, що спрямовуються на потреби багатостраждальної галузі охорони здоров’я із джерел фінансування різного рівня. А в тому, що таких закупівель не десятки, а сотні, або навіть тисячі тільки у Сумський області. І з таких ось краплинок складаються струмочки та річечки, які течуть не на потреби хворих людей, а у кишені безпринципних закупівельників та постачальників ліків. Та далі вгору по корупційному ланцюжку.

Мета цього матеріалу – не звинуватити медиків у всіх бідах пацієнтів, а показати всю недолугість існуючої ситуації з закупівлями ліків, коли настільки нераціонально та неефективно використовуються ресурси медичної галузі. Винні не стільки люди (хоча й серед медиків вистачає непорядних людей), скільки гнила система, що існує з радянських часів.

І останнє, на що вкотре хотілося би звернути увагу. Вкрадені на закупівлях ліків гроші – це неотримане життєво необхідне лікування, це нездійснена своєчасно діагностика, яка дозволила хворобі спричинити суттєву шкоду організму, та інші небезпечні наслідки.

Корупція у медицині вбиває у буквальному сенсі цього слова. І я бажаю всім не стати її жертвами.

Коментувати

16 жовтня 2017
14 жовтня 2017
13 жовтня 2017
12 жовтня 2017